Основи ораторського мистецтва прийомами: синонімічні повтори; доповнення означень антитезами; перебільшення як особливість епідейктичних промов, щоб надати діянням величі і краси; топоси як особливі посилання до кожного питання (спільні місця). Арістотель цінував у мистецтві не прекрасні незрозумілі чари, а інтелектуальне задоволення, насолоду ясності, пізнання і подивуван- ня, що йде від знання. Майстерність риторики Арістотель вбачав у трьох видах засобів переконання: а) логічні докази; б) моральні докази (довіра до оратора); в) емоційні впливи. їх він розглядає у другій книзі «Риторики», пояснюючи виникнення гніву і милосердя, страху і ненависті, сорому й заздрості та вказуючи, яким способом ці почуття можна збудити у слухачів. Арістотель любив ті тропи і фігури, які могли напружувати думку, які треба було розгадувати, і такими вважав порівняння, дотепи. Обережно ставився Арістотель до іронії та гіперболи, бо їх, на його думку, можна використовувати лише в окремих конкретних випадках. Щодо загальної характеристики стилю, то Арістотель називав дві протилежні ознаки: ясність як основну ознаку гарного стилю в єдності з граматичною правильністю та холодність як неприродну, надуману, переобтяжену велеречивість. Риторика пізніших часів, як і стилістика, не могла заперечити основних положень риторичного вчення Арістоте- ля. Картка 6 Київський митрополит Іларіон У Київській державі грецька міфологія й антична риторика стали відомими в XI ст. Найбільш відомими ораторами Київської Русі були Іларіон та Кирило Туровський. Іларіон (XI ст.) - перший руський митрополит, давньоруський письменник, талановитий оратор. Найвідомішою його проповіддю є «Слово про закон і благодать», у якій він з патріотичних позицій оцінив діяльність давньоруських князів і міжнародну роль Київської Русі. Виявляючи традиційну в Київській державі любов до гарного Слора, Іларіон свою урочисту проповідь, виголошену у 1049 р. в храмі Святої Софії у Києві в присутності княжого роду і киян, називає «Словом про закон й благодать». У цьому творі виявився високий духовний талант Іларіона, володіння складними фігурами візантійської риторики, пиш- номовство та своя оригінальна архітектоніка проповіді: вступ, звертання, пояснення (іудейська віра - закон, а християнська - благо- дать), воздання хвали Володимиру за хрещення Русі, Ярославу Муд- 27
|