як муж руський (Киянин) протиставляється під цим і. епем людялі з інших країв/'7) Грушевський зовсім правильно виводить свої міркування, коли каже, що так звуть нашу державу й По- е СхЬ і араби IX - X. ст. і візантійці, однак ця назва на означення Київської Держави все ж таки не виходить раніш IX - X. ст. тобто поза час приходу варягів у Київ. Думка, що це ймя переходить на провідну верству, на дружину, та що це ймя спеціяльно звязується з землею полян може тільки підтверджувати погляд, що ймення Руси звязувалося з варягами, бо ж і князі, й мабуть верхівка дружинної спільноти були варягами. Сама літописна "Повість" підсуває нам думку, що Грушевський не зовсім правильно формулує сеоє твердження, хоч старається доказати, що погляд літописця є мильний, як теж що це пізніша дописка редактора літопису. На якійсь основі (мабуть на ще свіжій традиції!) літописець говорить: "Поляне яже нині зовомая Русь" і "От Варяг бо прозвашеся Русью, а первіє біша Словіне; аще й Поляне звахуся, но словіньская річьбі".8) Скажім, що автор літопису чи може пізніший редактор, щоб не мати ніякого клопоту з виводженням назви Руси, звів усе в "варязьку безвість". Однак відразу насувається думка, чому? Напевно не можна його посуджувати про якесь варягофільство чи може про гордість з цього, що його полянським народом заволодів чужий народ і накинув йому свою назву-ймення. Так само ніяк немає причини думати, що автор чи редактор літопису мав спе- ціяльний інтерес просліджувати назву Руси чи взагалі, що він цікавився філологічно-ономастичними справами. Найправдоподібніше каже він, що "От Варяг бо прозвашеся Русью", на основі того, що говорили його сучасники, що зрештою в той час могло бути самозрозуміле й нікому на думку не приходило розвязувати цієї квес- тії. Скажім, що літописець зареєстрував тільки існуючий факт. Однак це ще не дає ніякої розвязки значення назви "Русь". 7) М. Грушевський, Історія України - Руси, т. І., ст. 345. 8) М. Груш., І, 169. 18
|