Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Природничі

Ви переглядаєте книгу:

Банах С.С.
Курс функціонального аналізу (Лінійні операції)

Сторінка (загалом з 2 до 219):
Попередня 
Наступна

132 Розділ X. Лінійні функціональні рівняння
Тому що уп G $п, то за означенням Т і Еп маємо рівність
Т {уп) = уп — и {уп)> звідки
U (Ур) - U (yq) = yp -[yq+T (ур) -Т (yq)] = уР - ж, (18)
а через те що p>q, то маємо Т^-1) (ж) =2т(р-і)
ув)
Отже, х ? Ер^іі звідки на підставі (17) \уР — х | > — і
тим самим, на основі формули (18) | U (ур) — U (yq) \ > ^г для р > q,
що є неможливе, бо послідовність {U (уп)} містить у собі частинні
збіжні послідовності. Тому треба припустити, що х = 0, що й треба
було довести.
Для рівняння X — U (X) = 0 доведення є аналогічне, бо
множину Х-ів можна розглядати як простір типу (В).
Теорема 14. Лкгцо для лінійної і цілком неперервної операції U (х)
рівняння х — U (х) = 0, вгдп. X — U (X) = 0, має єдиний розв'язок
х — 0, відп. X = 0, то рівняння у = х — U (х), вгдп. Y = X — U (X),
має розв'язок для кожного у і відп. для кожного Y.
Доведення. Через те що протиобласть операції х — U [х) є, на
основі теореми 11, ст. 130, замкнена, то на підставі умови, а також
теореми 3, ст. 128, робимо висновок, що рівняння Y = X — U(X)
має розв'язок для кожного Y, звідки, зважаючи на попередню
теорему 13, єдиним розв'язком рівняння X — U(X) = Q є X = 0 і,
тим самим, на основі теореми б, ст. 128, рівняння у = х — U (х) має
розв'язок для кожного у.
Доведення для Y — X — U (X) є симетричне.
Теорема 15. Якгцо U (х) є лінійною і цілком неперервною опера-
г\гєю, то рівняння
x — U(x) = e гХ—ЇЇ(Х)=в
мають однакову кількість лінійно незалежних розв'язківг.
Доведення. Покладемо, як і раніше,
T{x) = z — U(x) іТ{Х)=Х—п{Х). (19)
Нехай
Т (хі) = 0 для і = 1, 2, . . ., щ і Т(Хі) = 0 для і = 1, 2, . . ., v, (20)
де за умовою елементи послідовності {х*}, а також функціонали
послідовності {Хі) є лінійно незалежні. Через п і v позначено відповідно
1 Для деяких окремих випадків цю теорему довів F. Riesz, I. c.? Acta Math.
41 (1918), ст. 96—98 (або „Успехи мат. наук" в. І, ст. 197—199). В такому
загальному вигляді, але в іншому формулюванні теорему довів Т. Н. Hilde-
brandt, Vber vollstetige lineare Transformationen. Acta Math. 51 (1928)
ст. 311—318, а в поданому тут вигляді її довів Ю, Шаудер, 1. с, Studia
Mathematica II (1930), ст. 183—196.

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Банах С.С. Курс функціонального аналізу (Лінійні операції)