Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
за автором, втілені певні батьківські побажання життя і здоров'я — Живко, Здравко та ін.; успіхів у житті — Видьо, Вельо, Велико та ін.; сили і характеру — Веселин, Искрен. та ін.; фізичної краси — Лепо, Кьдро, Румен та ін. Близьким за своїм містичним спрямуванням до побажальних є, на думку цього автора, також імена від назв квітів — Аглика, Ружа та ін.; лікарських рослин —Девесил, Детелин, Тентява, Чуб- ра та ін.; птахів — Г'ьл'Ьб, Паун, Словей, Сокол та ін.; небесних світил — Звезда, Зорница, Сл'ьнчо та ін. Імена із захисним мотивом номінації, як і імена попередньої групи, за твердженням С. Ілчева, також пов'язані з вірою в магічну силу слова. Серед захисних автор виділяє імена: від назв твердих предметів — Камен, Кремен, Желязо та ін.; від назв деяких предметів домашнього вжитку — Скобел, Блехо, Ралникта ін.; імена для хворих новонароджених дітей — Найден, Найда, Обрешен, Обретко та ін. Концепцію класифікації відапелятивиих слов'янських автохтонних імен за їх онімічною семантикою в українській антропоніміці підтримав і М. Л. Худаш [130, 163—176; 132, 114— 1191. Не заперечуючи членування цієї різновидності антропо- німів на побажальні та захисні, автор запропонував більш детальну їх класифікацію на п'ять груп, а саме: побажальні, спрямовані на побажання носію імені чогось позитивного, хорошого — Здоровко, Щасний, Гожий, Хорошко, Правда, Розум та ін.; профілактичні, спрямовані на відведення від новонародженого нещастя, зла — Мертвий, Безщасний, Біда, Кривда та ін.; о х о р о и п о - в і д с т р а ш у в а л ь н і, спрямовані на збереження дитини від смерті, «нечистої сили», наврочень, зачарувань — Вовк, Бик, Рись, Гадина, Кропива, Шило., Ніж та ін.; нейтральні, присвоєні новонародженим без спеціального забобоїшо-містичного змісту з єдиною метою якось назвати дитину; здебільшого, це імена, які відображають переважно певні обставини народження дитини — Первак, Мізин, Вечірко, Негода, Чекан та ін.; характеризуючі, присвоєні дітям за тими чи іншими їх зовнішніми чи внутрішніми характерними рисами — Чорниш, Біляк, Кучерявий, Мовчан, Верещака, Немира та ін. Запропонувавши класифікацію відапелятивиих слов'янських автохтонних імен за їх онімічною семантикою, названі автори виходили, очевидно, з відомої в ономастиці справедливої позиції, згідно з якою семантика використаного як антро- понім апелятива — це не семантика антропоніма. Але з цих авторів тільки С. Ілчев пропонує класифікаційну схему без певного застереження, в якому був би відзначений ступінь надійності практичного застосування цієї схеми в конкретних антропонімічних дослідженнях. Що ж до двох інших авто- 109 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.