Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
9. Церковні відношення і елементи: Аминь, Богомаз, Богомол та іи. 10. Глузливі клички: Беспортошник, Болван, Великие лап- ти, Вьіродко, Вьісокие щи та ін. Майже аналогічну класифікаційну схему (різниця тільки в неоднаковій кількості груп, неоднаковій послідовності їх розміщення в класифікаційній схемі, а такох* у формулюваннях) зустрічаємо у згаданих вже статтях О. М. Мирославської 177, 338—345; 78, 130—134], тому зупинятися на ній не будемо. На нашу думку, запропонований О. Ді. Селіщевим комбінований принцип класифікації слов'янських відапелятивних особових власних імен — найбільш вдалий і практично найрезультативніший. Адже застосування цього принципу, з одного боку, максимально застерігає дослідника від механічного і штучного віднесення до розряду апелятивів специфічних власне антропонімійних, а не апелятивних утворень з прозорою онімічною семантикою, як це має місце при класифікації цього виду антропонімів за лексико-семантичним принципом, а з другого — від суб'єктивного фантазування на предмет того, за яким, власне, містичним мотивом справді було в далекому минулому вжите те чи інше відапелятивне власне особове ім'я, як це має місце при класифікації таких антропо- німів виключно за онімічною семантикою. Віддаючи належне класифікаційній схемі О. М. Селіщева, знаходимо в ній і деякі слабі сторони. Головною з них є все ж лексико-семантичний ухил у членуванні матеріалу на окремі класифікаційні групи, формально ніби з антропонімією не пов'язаний. Не зовсім задовільні в його схемі також і формулювання назв цих груп. А тим часом класифікаційна схема такого виду антропонімів своїми формулюваннями повинна відображати онімічну суть класифікованого матеріалу, а не чисто лексико-семантичну. Іншими словами, уже із самих формулювань цієї класифікаційної схеми повинно випливати те, що вона призначена для класифікації антропонімів, а не апелятивів. Нижче пропонуємо таку схему, не претендуючи, однак, на її досконалість. Відапелятивні слов'янські автохтонні імена (та імена-прі- звиська) в межах класифікаційних різновидів. Виходячи з оні- мічного аспекту дослідження, слов'янські автохтонні відапелятивні особові власні імена та імеиа-прізвиська можна поділити на дві групи: імена з прозорою онімічною семантикою та імена з неясною або сумнівною онімічною семантикою. Кожна з цих груп, у свою чергу, поділяється на відповідні підгрупи з урахуванням (у формулюваннях) як лексико-семантичного, так і онімічного принципу класифікації. Звичайно, не може бути мови про онімічну класифікацію антропонімів, містичні 112 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.