Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
XIX, 1416), Сеог^іиз аііаз Вовфп (А02, 1490, XIX, 2150), Тпеорпііо аііаз Во&ти/І (А02, 1495, XVIII, 2490), Ковко аііаз На&г (А02, 1491, XVIII, 1992), Сеогеіїш аііаз Мусрокоу (АС2, 1494, XVII, 2610), Маіпи'еу аііаз Іуіук (АС2, 1495, XVIII, 2498), Раиіиз аііаз Уокгко (АС2, 1499, XV, 4607) та ін. Наявність у наведених прикладах слів инако (інакше), оііт (іноді), іп йото оііт (дома іноді), сит (а саме, вірніше), (іісіиз (званий), аііаз (або) наочно ілюструє рівноцінні та паралельні форми номінативної функції церковно-християн- ського і слов'янського автохтонного імен 6. В досліджуваних писемних пам'ятках зустрічаємо ряд фактів, які наочно підтверджують, що із двох цих імен перевага надавалась слов'янському автохтонному імені, як, очевидно, єдинобживаному в побутовому оточенні ідентифікованого. Так, названі при першій згадці особи «Реігиз аііаз НогитпуЬ (АС2, 1439, XII, 572), «Ргосоріо аііаз Муесгиуа» (А02, 1442, XIV, 343), «Оапії аііаз Иуеіеруесг» (АС2, 1445, XIV, 1416), «АІІехапсІег сит Л>/<?р» (А02, 1446, XIV, 1845), «Пкопет аііаз Сгатоіа» (А02, 1454, XIX, 2717), «Реігиз аііаз іїуетугка» (А02, 1416, XII, 2976), «2аспагіат аііаз Муетега» (А02, 1483, XV, 4152), «Койко аііаз Нам» (А02, 1490, XVII, 1992) та ін. при повторних згадках зафіксовані уже тільки під слов'янськими автохтонними іменами, відповідно: Когитпук (А02, 1439, XII, 625), Иуесгиуа (АС2, 1442, XIV, 352), Иуеіеруесг (АС2, 1445, XIV, 1427), іМуеіер (А02, 1446, XIV, 1872), Сгагпоіа (А<32, 1454, XIX, 2717), ІЯуетуегка (А02, 1461, XII, 2976), Муетега (А02, 1483, XV, 4152"), Назгко (АС2, 1490, XVIII, 1992). Особливо промовистими є виявлені в досліджуваних писемних пам'ятках приклади, коли в одному випадку ідентифікації конкретної особи перед слов'янським автохтонним іменем стоїть уточнююче слово, а в другому — воно відсутнє. Пор.: «Реігиз аііаз Когитпук» (А02, 1439, XII, 572) і «Реіго ЦогитпуЬ (А02, 1439, XII, 625); «Ргосорит аііаз Nуес2иуа» (А02, 1448, XIII, 3840) і «Ргосоріиз Муесгкиуа» (А02, 1442, XIV, 352); «Реігиз аііаз Нуетугкаь (А02, 1461, XII, 2976) і «Реіго Иуетугка» (А02, 1444, V, 101); «Іопаппез сіісіиз Зіо{>пуеі№ (АС2, 1445, XIII, 2083) і «ІоЬаппіз Зіоцпует (А02, 1462, XIII, 4913); «І\уап аііаз НоІиЬуги» (А02, 1460, XIII, І Про те, що слово «аііаз» і насправді вказувало на вживання слов'янського автохтонного імені в ролі особового імені, свідчать аналогічні приклади, в яких вживається повне церковно-християиське ім'я, а після уточнюючого аііаз — його похідний народний побутовий варіант. Пор.: Зіерап аііаз Зсгерапко (Р<Н\у, 1442, IV, 700), Туесіог аііаз Руейогко (АС2, 1468, XV, 619) та ін. 20 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.