Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
4556) і «Ьуап НоІиЬуесг» (А02, 1472, XIX, ОССХУУІ); «А1!е- хіиз аііаз Ма&гиІІю» і «А11ехііі5 іїа&міігш (АС2, 1472, XIX, ОССХУУІ); «іМісоІаі аііав Ко&а» (АС2, 1465, XIII, 5839) і «ІЧісоїаиз Яо&га» (АС2, 1477, XVII, 1403); «Зуепко аісіиз Наїка» (А02, 1466, XV, 3385) і «Зуепкопе Оаїка» (АС2, 1466, XV, СХІЛИ); «Магііпиз аііаз к'уерокоу» (А02, 1471, XIX, 35) і «Маг 1 і пи пі іУуєрокоу» (АС2, 1462, XIII, 484 5),« Н уп аі її а 1 і аз Вегупйт (АС2, 1483, XV, 4223) і «Иуппаііі Вегупйа» (АС2, 1475, XVIII. 780). Такі випадки ідентифікації — знаменні. Вони свідчать про те, що, вірогідно, не всі писарі і не у всіх писемних джерелах вдавалися до деталізації шляхом уживання уточнюючих слів сіісіиз, аііаз, оііпі та ін. Отже, в ідентифікаційних моделях без цих слів сміло можна вбачати аналогічну картину, тобто паралельне вживання церковно-християнського і слов'янського автохтонного імені. Пор.: ІМісоІаиз 8оЬе8Іаі (А5, 1403, І, 19), Зїерпап Зіапутуг (АС2, 1486, XIX, 2045), Апсігеат %е- ІіЬог (А02, 1486, XV, 1823), Сеог^іиз Шіпіа (АС2, 1492, III, 2045), І\уап йоІНопШ (ОКЗР, 1565, І, 75), Ивань Богцфал-ь (АрхЮЗР, 1565, І/І, 12), КигНо Зетегко (ЛСХ, 1565, 154), Марко Борейко (АрхЮЗР, 1572, УІ/1, 194), Матей Буйвндь (АрхЮЗР, 1597, 1/6, 203), Федір Путята (КЗС, 1602, II, 63), Іван Хорошко (КЗС, 1603, II, 103), Александр Ладята (АрхЮЗР, 1605, VI11/4, 605), Митно Немира (АрхЮЗР, 1605, УІІ/1, 6), Семеиь Третяк* (АБМУ, 1614, 15), \Уа*і1 Зіахш/а (МІГ, 1648—1649, І, 5), Мисько Брати на (Р, 1649, 61), Василь Бой. Семеиь Лагодка, Івант> Сіомак-ь, Юрко Нечий, Грицько Кохань, Семень Борисикь, Стась Бог*, Ивань Богхшоб-ь (Р, 1649, ПО, 125, 150, 185, 189, 190, 237, 311), Мартинко Житомир* (ПК, 1666, 409), На\\туго Ооігасіко (АрхЮЗР, 1651, УІІ/1, 469) і т. п. І все ж по відношенню до обов'язкових для кожної людини в досліджуваний період церковно-хриетиянських імен слов'янські автохтонні імена були, по суті, факультативними, другорядними, що й дає підставу називати їх іме- нами-прізвиськами. Вживаючись паралельно з церковно- християнським іменем на другому плані ідентифікації особи, глпи'цнгт.кі аитпутонні імена-прізвиська поступово набували, "тенденції передаватись у спадок і ставатйГ"т1пТтопш)мТ~сі- ' мейио-родовими прізвисьЇЇгши. У кожному конкретному випадку оез широкого контексту"важко визначити, чи в другому члені таких іменувань перед нами індивідуальне слов'янське автохтонне ім'я-прізвисько (тобто друге ім'я), чи уже сімейно- родове прізвисько. Пройшовши стадії особове ім'я -> індивідуальне ім'я-прізвисько -> сімейно-родове прізвисько ->прізвище, слов'янські автохтонні імена в закостенілому виді 21 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.