Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

Демчук М.
Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.

Сторінка (загалом з 1 до 171):
Попередня 
Наступна

Яр- Укр. Затесх (А02, 1408, XII. 851), іагеико (ОКЗР
І, 115), ЛагиІЬа (ОКЗР III, 226), Лагиіпка (ОКЗР III. 220),
Ярушка (ПК 277), Зииьгкг (АрхІОЗР, 1631, VI/!, 478), Ярушь
Суетичь (АрхЮЗР, 1595, 111/1, 69), Ярла Ясененко, Ярло
Иваиовичь (Р 84, 85), Ярумь Мозоль (ПК 229), Ярушко Про-
копенко (XII 145); пор. д.-р. Ярунг (Туп. 515), рос. Ярец-ь
Офонасові., Яруня Шесгаковії, Ярьіга Дмитриевь, Ярьшиса
Струговой (Туп. 513—515), Ярец Бирдкжив-Зайцев, Я рило
Яков, Ярьіга Папіков, Ярши сьш Молявьі (Вес. 381—382),
блр. Лагка (ПКГЗ II, 337), Исай Ярьіга (Бір. 281), патр. Лагу-
1о\\-іс2 (ПКГЗ І, 136), болг. Яре, Яричко, Ярко, Ярп, Ярчо
(Ил. 571—572), п. іагек, Лагко, Лагзха, Лагизх ($$N0 І І/З,
438—452), ч. Лагек, Лагоіа (5у. 271), Лаге], ЛаНк, Лагосгіпа
(Мікі. 117).
Інші типи скорочених відкомпозитних утворень в
українській антропонімії досліджуваного періоду, порівняно з
наведеними вище, представлені менш виразно. До того ж при
аналізі окремих із віднесених до них утворень виникають певні
труднощі, зумовлені не завжди ясним або спірним їх
походженням. Всі ці випадки супроводжуємо відповідними
коментарями.
2. Борись 17 (<. Борисілавь}; пор. комп. д.-р. Борислав-ь —
Туп. 116; болг. Борислав — Ил. 84): укр. Борись (Гр. XIV,
135; ЛБС 133; ССМ, 1398, І, 112), Борись Лихій, Борись Сев-
рюковичь (ОВЗ 604. 605). І\уап Вогі$ (ОКЗР II, 263), патр.
Вогі820\уіс2 (ОКЗР III, 219); пор. рос. Борис (АЮБДР II,
626), болг. Борис (Ил. 84), хорв. Вогіз (Ьекз. 60), п. Вогуз
(55КО 1/2, 236), ч. Вогіз (Мікі. 38).
Будимь С<С Будиміир'ь]; пор. комп. болг. Будимир — Ил.
91; ч. ВиШіпіг — 5\'. 260): укр. Куземка Будим* (ПК 428);
пор.: болг. Будим (Ил. 91), серб. Ви сі і пі (Мікі. 40).
17 Слов'янське автохтонне ім'я Борись в лінгвістичній літературі
здебільшого виводять від охрещеного в 864 р. булгарського царя по імені
Богорис, яке етимологічно пов'язують із монгольським Ьо§оп"
«маленький» [див. про це ширше: 123, 194; 36, 230].
Як слов'янське, вірніше, давньоруське запозичення із тюркської
(однак не із болгарської, а безпосередньо від булгарської) розцінює це
ім'я І. Г. Добродомов |34, 234], виводячи його етимологію від булгарського
імені Бариш (-сБарис). І все ж ми дотримуємося думки, висловленої ще
Т. Мареткчем і О. Соболевським [123, 194], що розглядуване ім'я за
походженням слов'янське, утворене від особового власного імені-композитн
Борислав. Спеціальне дослідження цього питання зайняло б немало місця.
Тому на користь своєї думки наведемо лише головні лаконічні аргументи.
Зокрема, про слов'янське походження даного імені свідчать такі факти,
як: а) загальнослов'янське поширення його в давніх слов'янських
писемних пам'ятках різних слов'янських народів, в тому числі віддалених як
від булгар, так і від болгар західнослов'янських; б) широке поширення
моделі відкомпозитного скорочення щляхом усіченії я постпозитивного компо-
85

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.