Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

Демчук М.
Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.

Сторінка (загалом з 1 до 171):
Попередня 
Наступна

Воинь18 (< ВоинІЬгь]; пор. комп. схв. Уо]пе§ — Маг. І,
132): укр. Воинг Моцкевич (Туп., 1552, 145), Воинь Богови-
гиновичь (АрхЮЗР, 1571, VII1/4, 429), патр. Воиновичь
(АрхЮЗР, 1579, VII1/4, 440), Войнич (АрхЮЗР, 1565, УІ1/1,
218; ПК 360); пор. д.-р. патр. Воиневь (Туп. 561), рос. Воинь
(АЮБДР II, 158), блр. Ванн Гричинович (Бір. 203), болг.
Воин (Ил. 145). ч. У<ціп (5у. 303).
Гостолгь (< Гоапом\иль\; пор. комп. п. Ооаіотії — 55МО
ІІ/1, 174); укр. Семень Гостомь (Р 76); пор. п. Созіот (55МО
11/1, 174), хорв. Оозіот (Ьекз. 197).
Гудимь (< Гудим[ирь\; пор. коми. хорв. Гудимирь —
Мор. 66): укр. Федор-ь Гудьшь, Семень Гудимь. (Р 53, 128),
патр. Гудименко (Р 296).
Селимь С<с Селим\ирь\; пор. коми. болг. Селимирь — Ил.
446): укр. 5епко ЗеШп (ОКЗР І, 157); пор. блр. Селим Сте-
фановичь (Туп. 409), болг. Селим'ь (Ил. 446), хорв. Зеїега
(Ье1<5. 585).
Сулимь (<с Сулиміирь]; пор. комп. п. Зиіітіг — 55МО
У/2, 248): укр. Сулимь Семененко (Р 187), Степань Сулимь
(АБМУ 53), Гаврилко Сулимь (ПК 362), Петро Сулимь, патр.
Сулименко (ПК 264; Р 213), Сулимов (ПК 14); пор. рос. патр.
Сулиминь (Туп. 823), блр. Ларко Сулим (Бір. 262), п. Зиііт
(55Ш У/2, 248).
Хотим-ь (< Котиміирь]; пор. комп. укр. *Хотимир —
в ойк. Хотимир — АТП 863; полаб. СІютітіг — 5\\ 76); укр.
Споііт (ОКЗР II, 105); йор. ч. СІюНт (8\\ 270).
Суфіксальні деривати. Борись « Бо-
НеіІТа ІЗ ЗбєрежеННЯМ ЙОГО ПОЧаТКОВОГО ПРИГОЛОСНОГО 3 ПОПереДНІМ еДНЯЛЬ-
ним голосним, що підтверджують розглядувані нижче антролонімінні
утворення.
іа Слов'янське автохтонне ім'я Воинь в антролоиімічній літературі
іноді співвідносять з апеля швом воинг 177, 341; 119, 71. Як і в
попередньому випадку, ми все ж розцінюємо цей антропопім як відкомпознтне
утворення. Цікавий аргумент на користь нашої думки дає сербохорватська
антропонімія, в якій Воинг як особове власне ім'я дуже поширене 1-М, 921,
в той час як апелятив воинг ні в сучасній сербохорватській мові, пі в
давній сербохорватській писемності не відомий [44, 22]. І. М. Желєзняк
розцінює особове власне ім'я Воинг як суфіксальне утворення від
спільнослов'янського *чо\ або від Вои — першого компонента складних імен Воимирг.
ВоинЬегь, Воии.іавь, Воиборг і т. п. за допомогою суфікса -іп.
Досліджуваний нею матеріал показав, що досить поширений в сербохорватській
антропонімії суфікс -їп, в основному, означав походження або приналежність.
Тому антропопім Воинг вводиться 1. М. Жєлезияк в систему суфіксальних
утворень умовно [44. 22]. На нашу думку, наявність в сербохорватській
антропонімії цього, всього лише одного антропоніма з фінальним -іп (без
значення приналежності чи походження) і є свідченням того, що ннтрогш-
иім Воинг — це безсуфіксне відкомпознтне утворення розглядуваною тут
ТИП) СКОРОЧЕНЬ.
86

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Демчук М. Слов'янські автохтонні особові власні імена в побуті українців 16-17 ст.