Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
німецькій • мові надають перевагу написанню згідно вимови. Найяскравіше це видно на прикладі літери с. В англійській мові рона вживається послідовно, в усіх позиціях та незалежно від вимови. У німецькій мові — навпаки, дана літера замінюється літерами z та к, залежно від вимови (cf: анґл. centre — нім. Zentrum; анґл. caution —нім. Kaution тощо). Найбільшої асиміляції зазнають терміни, які належать до прикладних наук, через дуже активне застосування у розмовній мові [Скороходь- ко 1963, с. 59]. У романських мовах терміноелементи греко-латинського походження набувають національного забарвлення. Інколи романський та латинський елементи співіснують, як, наприклад, фр. ancetre — ancestral, sante — sanitaire, espace — spatial, fleuve — fluvial, mer — marin, pere — paternel, doigt — digital, oeul — oculaire тощо [Wandruszka 1976, c. 21]. Латина та грека, так само, як і сучасні європейські мови, не створюють нових термінів. Скоріше, основи існують відносно постійно, протягом багатьох століть. Найпродуктивніша стратегія розширення лексикону, як вважав Ehlich,— це застосування префіксів та суфіксів [Ehlich 1989, с. 139]. За допомогою наявних греко-латинських суфіксів можна карбувати нові інтернаціональні терміноелементи, які існують зараз у класичних мовах лише потенційно, але які цілком вписуються у правила латинського та грецького словотворення. Особливої уваги заслуговують греко-латинські елементи у Германських мовах. Культурні контакти між Римом та германцями, а пізніше — між романським та Германським світами — можна розглядати як постійне явище, що триває з самого початку християнської ери. Таким чином, багато латинських слів, повністю засвоєних Германцями, у сучасних Германських мовах, зокрема у німецькій (такі слова, як Fenster, Pforte, Mauer, Kohl, Speigel), вже не сприймаються як чужі. Так само германськими мовами, зокрема німецькою та англійською, засвоєна дуже велика кількість греко-латинських афіксів. Так, у сучасній німецькій мові нараховується близько 35 префіксів та близько 26 суфіксів. У різних галузях науки їх кількість зростає (у біології, наприклад,— відповідно 71 та 122). Якщо взяти до уваги асимільовані варіанти морфем (наприклад, префікс ad~ та його варіанти: ас-, af-, ад-, аі-, ар-, аг-, as-, at- тощо), то кількість префіксів зросте до 111 [Ehlich 1989, с. 144]. У період пізнього середньовіччя почався процес відмирання латини та витіснення її сучасними західноєвропейськими мовами [Дрезен 1936, с. 10]. 115 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.