Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Akquisiteur (від фр. acquisiteur), Boykott (від англ. boycott), Busineft (від анґл. business). 3. Іншомовні терміни, що не підпорядкувалися пра^ вилам національної орфографії та повністю зберегли своє оригінальне написання: нім. Aval (від фр. aval), Avers (від фр. avers), анґл. та нім. agio (від іт. &діо). Nedobity, в свою чергу, визначив такі типи термінів, що є абсолютними інтернаціоналізмами: 1. Однакові терміни, які по-різному пишуться та вимовляються в різних мовах та країнах (наприклад, нім. Induktion, фр. та анґл. induction, іт. indusione, рос. индукция, укр. індукція, рум. inducjie, порт. indu9ao тощо); 2. Біологічні та медичні (а інколи й юридичні) латинізовані терміни, які пишуться в усіх мовах та країнах однаково, але вимовляються по-різному, залежно від тієї чи іншої традиції вимови латинських слів; 3. Терміни з новітніх мов, які пишуться абсолютно однаково та вимовляються майже однаково в усіх мовах, тобто це найсучасніші типи запозичень з різних національних мов, частіше за все, у вигляді словосполучень та фраз (типу table d'hote, best in show тощо) [Nedobity 1989, c. 173]. За словами Columas'a, письмо — це не просто видиме мовлення, а, радше, спосіб усного спілкування. «Без писемності сучасне суспільство не може функціонувати». До того ж, писемна мова та стандартна мова — це не одне й те ж саме, тим більше, що писемність не здійснює, або навіть не стимулює модернізацію, коротше кажучи, складні форми суспільної організації вимагають побудови писемності та писемної мови [Columas 1989, с. 12]. Графічне оформлення запозичень та інтернаціональних елементів підпорядковується певним правописним традиціям відповідної мови. Якщо мова, в силу своєї недорозвиненості, таких традицій не має, ці традиції формуються поступово, в процесі засвоєння цією мовою іншомовних елементів. Так, велика кількість запозичень, що ринули в російську мову в пет- ровську епоху, сприяла виробленню правил їх російського написання, причому, тут враховувалися як вимова, так і написання запозиченого слова, що було пов'язано з вимогою гарантії відновлення оригінального написання того чи іншого запозичення. Але вимова чи написання, як стверджувала Суперанська, можуть бути відображені у транскрипції лише до певної межь бо будь-яка транскрипція умовна, тому при виборі перевага надається лише чому-небудь одному: або вимові, або написанню [Суперанская 1978, с. 13-14]. 138 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.