Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зад в оригінальний напис; 4) реі'ульованість елементарними Правилами, для засвоєння яких не вимагається знання мов, правил національних орфографій, ані знайомства з лінгвістичною термінологією. Крім того, вона не залежить від конкретної мови, на відміну від практичної транскрипції [Реформат- ский 1960, с. 97]. «Транслітерація може та й повинна бути міжнародною, через те що вона не орієнтується на якийсь конкретний національний алфавіт, тоді як практична транскрипція виходить саме з якогось певного алфавіту та правил читання його літер і сполучень, які прийняті для даної орфографії» [Реформатский 1967, с. 379]. Крім того, виходячи з сучасних вимог, транслітерація має бути пристосована до можливості автоматичної комп'ютерної обробки [Білодід, Корнілов, Неро- знак, Вакуленко 1996; Вакуленко 19951*2]. Першим про необхідність побудови єдиної універсальної транслітерації стверджував британський мовознавець Lepsius, який у своїй монографії «Standard Alphabet» виклав структуру універсальної латинської транслітерації для всіх основних мов як з латинською, так і з нелатинською системою письма [Lepsius 1863]. На міжнародному рівні системи транслітерації нелатин- ських систем письма розроблялися, зокрема, Міжнародною організацією стандартів (ISO). Ця організація розробила чіткі та однозначні системи транслітерації, де кожному нелатинському символові відповідає однозначний латинський символ. При цьому вживання сполучень літер повністю виключається. Такою є, наприклад, універсальна транслітерація знаків кирилиці без урахування особливостей тієї чи іншої слов'янської мови. Перша редакція цього стандарту вийшла в 1968 році [ISO/R — 1968]. Нова редакція цього стандарту, до якої було залучено також знаки кирилиці для неслов'янських мов, побачила світ у 1995 році [ISO 9; 1995]. Системи транслітерації існують і на національному рівні — варіант Бібліотеки Конгресу США [Реформатский 1967], Британський стандарт [British Standard 1958]. На національному рівні теж розроблялися правила однозначного відтворення тієї чи іншої системи письма латиницею стосовно конкретної мови. Так, у 1958 році Всекитайські Збори народних представників прийняли фонетичний алфавіт для китайської мови [Прядохин 1960; Сердюченко 1959; Гилярев- ский, Гривнин 1964, с. 214-215]. У Японії також у 1937 році Урядом було створено латинізовану систему Kunrei-siki. Паралельно в Японії використовується система Hepburn [Dunn & Yanada 1965, с. і; Гиляревский, Гривнин 1964, с. 217; Saito 1988]. Ідеальним варіантом транслітерації можна назвати два паралельних та рівноцінних алфавіти для сербохорватської мови 143 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.