Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
паче, що в Європі звикли звертати більше уваги саме на написання іншомовних слів, а не на їх вимову. У мовних паралелях європейських мов, як стверджував Braun, є тенденція до розширення інтернаціональності, яка полягає в тім, що новітні запозичення не завжди підпорядковуються фонетичним законам та орфографічним правилам мови-реципієнта. Збереження чужих звуків та форм можна насамперед приписати до екстралінгвістичних чинників [Braun 1989, с. 162]. Якщо Вюстер на початку 30-х років наполягав на необхідності стандартизації науково-технічної термінології, то приблизно в той же самий період, як писав Nedobity, Verkade так само наполягав на стандартизації написання деяких хімічних термінів, а саме — у 1932 році він виклав думку стосовно цього у своєму коментарі до міжнародної номенклатури з органічної хімії, ухваленої у 1930 році [Nedobity 1989, с. 173]. В останні десятиліття орфографічна міжмовна інтерференція вийшла за межі європейського ареалу. Так, у країнах Сходу спостерігається тенденція до інтеграції місцевих мов до єдиного сучасного світового культурно-історичного ареалу, наприклад, через запровадження паралельних латинізованих алфавітів для мов, що використовують інші системи письма. Тим більше, що з ростом автоматизації та механізації передачі інформації незручність, спричинена розходженнями в написанні, зростатиме [Суперанская 1978, с. 9]. Виходячи з цього, питання про транслітерацію розглядається з точки зору саме термінології, а не просто правопису [Paclt 1946, Білодід, Корнілов, Нерознак, Вакуленко 1996; Ваку- ленко 19951]. Як вже підкреслювалося вище, транслітерація, згідно з міжнародними нормами та стандартами, має бути однозначною. Тобто тут проглядається аналогія з термінами: якщо термін є однозначним і будь-яке поняття з тієї чи іншої галузі знань має позначатися (в ідеалі) не більш ніж одним терміном, то в транслітерації — так само: кожен символ транслітерації (його можна порівняти з терміном) відповідає певному символові оригінальної писемності (тобто поняттю). Тому побудову транслітерації слід розглядати як складову частину заходів з термінологічного планування, як один з його аспектів, в результаті чого виходить однозначне та стандартизоване «інтернаціональне» написання лексичних одиниць мов з нелатин- ськими системами письма. Тим більше, що головне призначення транслітерації — гарантія стовідсоткового відтворення транслітерованої лексичної одиниці в оригінальному написанні без будь-яких спотворень. Тому О. О. Реформатський виклав такі вимоги до транслітерації: 1) інтернаціональний характер; 2) однозначність; 3) оборотність, тобто можливість переводити на- 142 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.