Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б.
Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.
Сторінка (загалом з 2 до 219):
Попередня
|
|
Наступна |
5.3. З ІСТОРІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ 5.3.1. ТЕРМІНОЛОГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ Необхідність централізованого регулювання розвитку європейських мов виникла у зв'язку з інтенсивним розвитком капіталістичних відносин у Європі, який супроводжувався не менш інтенсивним технічним прогресом та розвитком ринкових відносин. Нові суспільні, технічні, юридичні реалії потребували чітких та однозначних термінів для свого позначення. З іншого боку, з розпадом феодалізму та формуванням об'єднаних централізованих держав починалося поступове формування європейських націй, що вело до нівелювання діалектів та формування єдиних літературних національних мов. Тому вже в той період з'являється потреба у створенні спеціальних установ, які б займалися питаннями мовного планування. Так, у середині XVII століття у Флоренції (Італія) було засновано установу під назвою Accademia della Crusca, завданням якої було саме регулювання розвитку італійської мови. Приблизно в той же період у Франції було засновано Acad&nie Fran9aise, яка займалася питаннями розвитку французької мови. У Німеччині за ініціативою Ляйбніца, який розумів, що благополуччя мови та нації тісно взаємопов'язані одне з одним, у 1700 році було утворено Konigliche PreuiBsche Akademie der Wissenschaften (Прусська Королівська Академія Наук) на чолі з Ляйбніцом [Columas 1989, с. 5 — 8]. Розвиток галузевих терміносистем у мовах європейського ареалу та процес поповнення лексики європейських мов новими термінами відбувалися поступово, по мірі розвитку суспільних відносин. Особливо інтенсивно цей процес активізувався починаючи з другої половини XIX століття, коли техніка та ринкові відносини почали розвиватися особливо інтенсивно. З розвитком науки й техніки європейські мови поповнювались усе новими лексичними, зокрема термінологічними одиницями. Але цей процес через свою інтенсивність та масовість поступово ставав некерованим, що призводило до виникнення великої кількості синонімів для позначення одного й того ж поняття. До того ж, установи, до штату яких входили лише філологи, які займалися питаннями загального розвитку мови, не могли займатися питаннями суто технічних термінів. Тим більше, що мовознавці, не обізнані в тонкощах технічної мови, не могли усвідомлювати шкідливість існування синонімів у технічних термінів. 151
|
|
|