Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б.
Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.
Сторінка (загалом з 2 до 219):
Попередня
|
|
Наступна |
тобто однозначно вказати на нього, визначати його місце серед інших предметів, виділити системні особливості і т. п. Від дефініції вимагається лише лінгвістичний опис значення — і не більше, до того ж ці показники виявляються достатніми для багатьох досліджень. Дефініційний опис і дефініційний аналіз значень лексичних одиниць природної мови — необхідна основа словника значень, котра базується на мовній реальності, а не на всьому змісті поняття. Більшість лінгвістів також виходить із того, що будь-який опис чи пояснення значення слова — це спроба вивести його дефініції [Апресян 1963, с. 6; Билан, Боркун, Пиотровский 1977, с. 55; Бирвиш 1981, с. 179; Киселевский 1979; Рей, Делесаль 1983, с. 239; Степанов 1975, с. 11; Уфимцева 1984, с. 134-140]. Значення не слід розуміти як завжди щось заздалегідь чітко завдане та окреслене, обмежене: тут так само має місце своєрідна мовна антиномія, що має прояв у відносній невизначеності всього обсягу значення, у аморфності його компонентів, у складності побудови їхньої ієрархічної структури тощо, і в той же час, в актуалізації віртуального (можливого) значення в контексті, котра усуває цю відносну невизначеність, «підказує» семантичні компоненти цього лексичного значення. Ю. С. Степанов пише: «Значення слова відображає спільні і водночас істотні ознаки предмета, пізнані в суспільній практиці людей. Значення слова може бути розгорнуте в речення чи в цілісну сукупність речень» [Степанов 1985, с. 11]. Саме тлумачний словник ставить за мету об'єктивувати значення слова і зафіксувати його у вигляді дефініції. Сутність цієї операції полягає в тому, що значення слів чи словосполучень, що визначаються, характеризуються за допомогою слів, значення котрих вважається відомим. Ми не торкаємося тут методики правильної побудови дефініцій слів, оскільки це не є метою нашого дослідження, а для практичних потреб експерименту вживаємо дефініції відомих словників, укладених авторитетними колективами і які є певними інформантами про значення і семантичну структуру слів. На наш погляд, у тлумачному чи термінологічному словниках фіксується сукупність ознак предмета, необхідна й достатня для його виокремлення серед інших предметів, інші ж ознаки належать до галузі енциклопедичних даних про предмет і не повинні наводитись у таких словниках. Тому ми приєднуємося до тези про те, що «мінімальна дефініція значення будь-якої одиниці — це перелік семантичних компонентів, необхідних і достатніх для відмежування (в парадигматичному плані) даного значення від значень усіх інших одиниць мови» [Бенедикс 1983, с. 76]. 58
|
|
|