Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
івкй і визначення: один знак (асемантичний) з його сигналом •змістом і форму семантичного знака (відповідну внутрішню * рМу). Значення лексичної одиниці, хоча і має враховуватись в акті номінації, не є складовою частиною даного процесу, оскільки воно не визначає безпосередньо вказівок [Исаев 1979, с. 79]. За допомогою однієї лише вказівки можуть утворюватися нові непохідні одиниці. Вони виникають в цілому самі собою, ізольовано від значень, як ярлики предметів. Цілком зрозуміло, Щ° неможливо всі явища, факти, властивості об'єктивної дійсності позначити лише непохідними одиницями. Це, по-перше, перетворило б мову в набір символів-етикеток; по-друге, між лексичними одиницями не спостерігався б мовний системний зв'язок, тобто семантичний бік мови значно збіднів би; по- третє, ускладнилося б сприйняття мови і її використання, що обов'язково відбилося б на взаєморозумінні користувачів мови. Сама мова спростилася б до рівня сучасних машинних мов. В своїй початковій стадії виникнення і становлення мова складалася саме з таких одиниць, кількість яких цілком задовільно відображала первісні сфери життя. В. Гумбольдт, розкриваючи особливості ґлотоґенези, припускав, що прамова складалася з одних коренів. Вона нараховувала достатню для комунікації кількість слів і за їх допомогою могла описувати будь-яку ситуацію, що виникала в процесі спілкування [Буре- нина 1988, с. 110—117]. Але з розвитком суспільства виникали все нові потреби відображення в мові нових форм буття, результатів досвіду, прогресу, знань тощо. Цілком логічним наслідком прогресу й великих саморегуля- ційних потенцій мови було конструювання нових мовних форм на матеріалі вже відомих, а також виникнення словотворчих засобів на основі універсалізації. Це природним чином накладало і продовжує накладати певні обмеження на відображу- вальні здатності внутрішньої форми. Насправді, якщо на перших порах форми непохідних слів виконували функції власних назв, тобто їх внутрішня форма в цілому включається до значення, то такі відповідності в більшій чи меншій мірі порушуються на стадії словотвору, оскільки сполучення слів і словотворчих формантів не створюють нових значень, що складаються з суми їх окремих значень. Неважко здогадатися, що з виділенням внутрішньої форми з лексичного значення починає функціонувати явище вмотивованості мовних одиниць. Тому н* рівні словотворчості, похідності, тобто там, де існує об'єктивована внутрішня форма, стає необхідним високий ступінь змістовної мотивації. Само найменування повинно значною мірою орієнтувати на відповідні значення, втілюючи в собі одну з ознак поняття. Розкриваючи процес номінації, С. С. Маслова-Лашанська пише: 89 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.