Множина н. р. д. 3. 0. м. н. р. д. 3. 0. м. Махай лови Михайлових Михайловим Михайлових Ми хай лови ми Михайлових Косарчини Косарчиних Косарчиним Косарчиних Косарчиними Косарчиних Грйцеви Грйцсвих Грйцсвим Грйцеви х Грйцевими Грйцевих Іванйишни Іванйшиних Іванйшиним Іванйшиних І ванйшиними Іванйшиних Андрісви Андришх Андріьвим Андрієвих Андрієвими Андрієвих Андришини Андріїшиних Андрйшиним Андріїшиних Андрйшиними Андріїшиних Від прізвищ типу Михайлів, Андріїв, Гриців іноді творять хибні форми непрямих відмінків: Михайліва, Михайлівим, Андріїва, Андріївим, Гриціва, Грицівим тощо. Такі форми є спотворенням, і проти них треба боротися. Українській мові властиве чергування давніх голосних о, є, які стоять у відкритому складі, з голосним і — у закритому. Отож, подібно до того, як від назв населених пунктів — колишніх присвійних прикметників — не вживаємо в непрямих відмінках форм «Львіва», «Харківа», так і від прізвищ на -ів(-їв) непрямі відмінки можуть мати в суфіксі тільки первісне о або е(е): Михайлова, Павлова, Іванцева, Грйцева, Лесева, Тимофієва. Примітка. Звук і чергується з о після твордих пригою^мих: Сіті панів — Сіпеплньні (прізвищ-} походить від Сгтапан, де осчоьа закінчується на тверде н). Чергування з є буває після м'яких та шиплячих приголосних: Іванців—/вінцева (прізвище походить від імені Іванець, основа якого закінчується на м'який приголосний); Лцкашів — Лукаїисва (прізвище походить від Лукаїи, отже, від основи на шиплячий приголосний). Деякі носії прізвищ на -ів безпідставно вимагають зберігати звук і в непрямих відмінках їхніх прізвищ, кажучи: «Я Михайлів, а не Михайлов, тому треба писати Михайліва». Такі міркування свідчать про незнання законів української мови, і такому «філологові» слід сказати, Що говоримо по-українському коня, а не «кіня», та що 53
|