Львів не перестав бути українським містом, хоч говоримо Львова, а не «Львіва». Помиляються ті, що думають, наче прізгища типу Михайлов виключно російські. Вони такі ж російські, як і українські. Історично в обох братніх мовах присвійні прикметники творились однаково, за допомогою тих самих суфіксів -ов, -ев, -ин. У прізвищах, форма яких здавна закріплена документами й родовою традицією, етимологічне о або є могло зберегтись, незалежно від загального переходу цих звуків у і в закритих складах. Цьому сприяв і традиційний правопис. Звичайно, велику роль тут відіграли також дореволюційні адміністративні установи й церква, що оформляли документи російською мовою. На оформлення прізвища дуже впливала і служба в армії. Так чи інакше сотні тисяч українців мають сьогодні прізвища з закінченнями на -ов, -ев(-єв). Прізвища ці, безумовно, українські, як і ті, що закінчуються на -ів. Інша річ, що вони злилися з аналогічними російськими прізвищами, становлячи спільний для обох мов тип. Таким чином, прізвище Михайлов чи Павлов треба вважати за російське, якщо його носій — росіянин, і за українське, якщо воно належить українцеві. Жіночі прізвища типу присвійних прикметників зберегли прикметникові форми відмінювання в усіх відмінках однини і множини: н. р. д. 3. 0. м. Михайлова Михайлової Михайловій Михайлові] Михайловою Михайловій Однина Грйцева Грйцевої Грйцевій Грйцеву Грйцевою Грйцевій Косарчина Косарниної Косарчиній Косарчину Косарчиною Косарчиній Н. Р. д. 3. 0. м. Іванйшина Іванйшиної І ванйшиній Іванйишну Іванйшиною Іванйишній Андріїшина Андрїішиної Андріїшиній Андріїшииу Андріїшиною Андрі'ішиній 54
|