Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Закон Енгеля продуктивних сил та зростанням вільного часу працівників. Дія цього закону безпосередньо пов'язана з використанням сукупного фонду часу, тобто робочого і неробочого (в т.ч: вільного часу). Конкретними формами прояву З.е.ч. є економія живої та уречевленої праці на виробництво одиниці продукції. В різних соціально-економічних умовах З.е.ч. діє по- різному, в залежності від характеру, стану і мети, яким підпорядковане суспільне виробництво. При наявному суспільному фонді робочого часу його економія позитивно впливає на збільшення загальна кількості продуктів праці і відповідних послуг. Аналіз закономірностей розвитку суспільного способу виробництва підтверджує, що суспільство, якому постійно вдається забезпечувати економію часу, створює широкі можливості для неухильного зростання суспільного фонду вільного часу трудівників. Важливими умовами реалізації З.е.ч. є науково-технічний прогрес, ефективне використання засобів виробництва і робочої сили, впровадження нових технологій, стабільне підвищення виробничої кваліфікації, культурно-технічного рівня працівників, розвиток'бс творчої ініціативи в удосконаленні техніки, організації виробництва та праці, постійні пошуки нових методів управління господарством. В умовах глибокої економічної кризи в Україні, зростаючого фізичного та мораль-ного зносу техніки, зниження життєвого рівня населення З.е.ч. не діє. Закон Єнгеля — закон, який, на думку німецького економіста Ернста Енгеля, виражає залежність частки споживання продуктів харчування від рівня доходів сімї чим бідніша сім'я, тим більша частка всіх витрат повинна бути виділена нею для придбання продуктів харчування. В міру зростання доходів сімї питома вага витрат на харчування скорочується, частка витрат на квартиру, світло, одяг, паливо майже не змінюється, а питома вага всіх інших витрат збільшується. Дя цього закону спостерігається в останні роки в Україні Так, у 1985—1990 рр. сімї робітників і службовців витрачали на продукти харчування 30,2—30,9% коштів, а у 1991 —1992 рр. — 68—70%. У розвинутих країнах світу, зокрема у США, витрати середньої сімї на харчування складають близько 20% бюджету. Закон Коперника-Грешема — один із законів грошового обігу, відповідно до якого якісні металічні монети з часом витісняються з обігу менш якісними при їх однаковій, установленій державою номінальній вартості. В основі дії цього закону є метал, з якого виготовляються грошові одиниці. Закономірність відкрита видатним польським ученим М.Коперником у 1526 р„ остаточно сформульована англійським фінансовим діячем Т.Грешемом у 1560 р. Підставою для згаданих висновків послужило зокрема те, що за монометалічної системи у грошовому обігу на рівних правах знаходилися монети, які мали однакову номінальну вартість, але були виготовлені з різного металу. Через певний час з обігу переважно зникали ті, які містили більшу частку цінного металу. Пізніше ці гроші приховувалися, нагромаджувалися, їх переплавляли і продавали як товар або з метою наживи вивозили за кордон чи вишукували інші шляхи використання* Через деякий час в обігу залишалися монети найнижчої якості. За умов біметалізму, коли помітно змінювалос^сліввідношення ринкової' вартості золота і срібла, ^ лос\ <чК |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник