Інтегральний показник конкурентоздатності виробництвом, ввели поняття „абсентеютськоГ власності (власності, що відсутня, розсіюється серед акціонерів, які втрачають контроль над засобами виробництва), що призвело до принципових змін в системі управління виробництвом. Воно здійснюється не підприємцем, а управляючими, які переслідують свбївузькогрупові інтереси і контролюють корпорації. Таку систему американський економіст Г.Мінз називає колективним капіталізмом. Логічне завершення ця ідея отримала в теорії дехноструктури" Дж. Гелбрейта, до якої він відносив професійних керівників (управляючих), осіб, зайнятих рекламою тощо. Він, як і американський соціолог Д.Белл, запорукою суспільного прогресу вважав впровадження досягнень науки і техніки у виробництво. Прихильники сучасного І. висувають вимоги про необхідність участі трудящих у власності та управлінні виробництвом, про надання соціальних гарантій, а також про перехід влади до гуманітарної інтелігенції. Заслуговують уваги їх думки про еколого-економічне виживання людства. Інтегральний показник конкурентоздатності — кількісна характеристика конкурентоздатності товару, яка є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними. Інтеграція економічна (відлат. іпіедгаїіо — відновлення, іпіедег (цілий) — процес зближення і поступового об'єднання національних систем, сучасна найбільш розвинена форма процесу інтернаціоналізації господарського життя. За своєю структурою І.е. — це інтернаціоналізація продуктивних сил, техніко-економічних відносин (а в їх єдності — технологічного способу виробництва), виробничих відносин (економічноївласності) і національних господарських механізмів (Див. Інтернаціоналізація господарського життя). Детальніше ці процеси виявляються у зближенні і поступовому об'єднанні процесу відтворення в окремих галузях народного господарства, у кредитно-фінансовій, валютній, торговій сферах тощо. Кожна з цих підсистем з точки зору інтернаціоналізації процесу відтворення розвивається у більш конкретних формах. Так, інтернаціоналізація продуктивних сил здійснюється у процесі інтернаціонального відтворення засобів виробництва, робочої сили, науки тощо. Інтернаціоналізація техніко-економічних відносин відбувається у формі концентрації'! комбінування виробництва на міжнародному рівні, міжнародної'кооперації, спеціалізації тощо, інтернаціоналізація виробничих відносин (економічної' власності) здійснюється у процесі формування інтернаціональної вартості, цін, вирівнювання заробітної плати, норм прибутку, рівня інтенсивності праці, тривалості робочого дня тощо. Інтернаціоналізація господарського механізму відбувається у зближенні національних форм і методів державного регулювання економіки, зародженні наднаціональних методів регулювання (з боку комісії ЄЕС) тощо. Як відомо, процес інтернаціоналізації господарського життя почався ще наприкінці XVIII ст., а І.е. — лише наприкінці 50-х років. Це означає, що І.е. виникає лише на певному ступені розвитку інтернаціоналізації господарського життя, коли
|