Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Інтернаціоналізація господарського життя найпростіші знаряддя праці (ручне рубило, кам'яну сокиру, спис). Стимулом до праці було просте задоволення найелементарніших потреб в існуванні, виживанні. З виникненням класового суспільства і відокремленням засобів виробництва від безпосередніх виробників відбувається поляризація потреб: потреби у розвитку засобів виробництва, а значить, і відповідні інтереси та цілі, закріплюються переважно за класом власників. Вони також зацікавлені у виготовленні предметів споживання, але вищої якості і широкого асортименту Надалі пануючим економічним інтересом власників засобів виробництва стає привласнення додаткового продукту у тій чи іншій формі (при капіталізмі —у формі прибутку). В останні десятиріччя у зв'язку з широким розповсюдженням акцій серед значної частини трудящих, появою і розвитком трудової колективної власності інтереси безпосередніх працівників спрямовуються і на розвиток власності на засоби виробництва, а значить — і на привласнення частки додаткового продукту. Побічно такі інтереси (але значно меншою мірою) за допомогою різноманітних методів мотивації до праці, до поліпшення діяльності фірми притаманні й іншим категоріям працівників. Інтернаціоналізація господарського життя (відлат. іпіег — міжі паґю народ) — об'єктивний економічний процес виникнення і розвитку зв'язків між національними господарствами різних країн, що охоплює всі сфери суспільного відтворення і конкретизується у процесі інтернаціоналізації продуктивних сил і виробничих відносин (відносин економічної власності). І.г.ж. починається наприкінці XVIII — на початку XIX ст., в період здійснення промислової революції і переходу промислового капіталу на машинну стадію. Машинне виробництво передбачало виготовлення продукції у великих масштабах, що зумовлювало процес виробничого споживання величезної кількості сировини і матеріалів, частину яких треба було завозити з інших країн, а створену лродукцію реалізувати не тільки в межах національних господарств, але й у багатьох інших країнах. На вищій стадії розвитку капіталізму (початок якого датується рубежем XIX—XX ст.) у зв'язку з вивозом капіталу, утворенням міжнародних монополій і завершенням територіального поділу світу розширюються економічні зв'язки між промислово розвинутими країнами і колоніями. Після досягнення політичної незалежності країнами Африки, Азії та Латинської Америки, проведення ними політики індустріалізації слаборозвинуті країни намагаються подолати вузьку й однобічну спеціалізацію своєї національної економіки, розширюють експорт промислових товарів, що посилює процес міжнародного поділу праці між промислово розвинутими і слаборозвинутими державами. З часу розгортання НТР (середини 50-х років), формування технологічного способу виробництва, який базується на автоматизованій праці, виникнення нових галузей промисловості, в т.ч. науково- і капіталомістких, поглиблюється міжнародний поділ праці (міжнародна спеціалізація, кооперація виробництва). Між промислово розвинутими країнами поширюється науково-технічна та поопераційна форми одиничного розподілу праці в міжнародному масштабі (інтернаціоналізація одиничного поділу праці). |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник