Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Історична школа вартості майна. Його власник не має права продати майно до погашення боргу або продає при згоді покупця взяти на себе виплату позики під даний заклад тощо. У випадку несвоєчасної сплати боргу або процентів по ньому майно переходить у власність кредитора або продається на торгах. І. виникла з появою приватної власності на землю і кредитних відносин. В сучасних умовах виплата процентів за іпотечним кредитом у сільському господарстві розвинутих країн Заходу та у тих галузях економіки, де використовується земля (лісове господарство, гірничодобувна промисловість та ін.), означає привласнення кредиторами всієї або частки земельної ренти та орендної* плати. І. сприяє землевласникам у фінансуванні купівлі додаткових ділянок землі (а отже, концентрації земельної власності), розвитку аграрного сектора економіки, стимулюванні науково-технічного прогресу, меліорації тощо. У той же час вона сприяє збагаченню лихварів, рантьє, росту іпотечної' заборгованості фермерів та ін. Іпотечні позики надаються на довгостроковий період (ЗО років і більше) під невисокий процент. Іпотечний кредит надають іпотечні, комерційні банки, страхові компанії. Для будівництва крупних об'єктів економічної інфраструктури (залізниць і шосейних доріг, газопроводів тощо) інколи випускають іпотечні облігації. Історична школа — своєрідне тлумачення предмета політичної економіїта історичного методу дослідження, відповідно до яких ця наука вивчає не економічні закони, а описує конкретно-історичні форми народного господарства в тій чи іншій країні. Виникла у Німеччині в середині XIX ст. Найвідомішими представниками І.ш. були німецькі економісти Вільгельм Рошер, Бруно Пльдебранд, Вернер Зомбарт, Макс Вебер та інші. Економічні явища, на думку представників цієї школи, зумовлені історичною обстановкою. Тому саму назву „політична економія" вони ототожнювали з поняттям „національна економіка". Вони звертали увагу на те, що політична економія повинна вивчати не ставлення людей до речей, а відносини між самими людьми. Вважаючи, що ринок не спроможний досягти стійкої рівноваги економічної системи, вони виступали за активне втручання держави, яка є єдиною умовою ефективного функціонування економіки. Для виживання суспільства необхідно, на їх думку, надавати в користування бідних верств населення більшу частку результатів прогресу. Розглядали психологічні та етичні фактори не менш важливими за економічні і наголошували на доцільності ширшого підходу до вивчення економічного і соціального життя. Вернер Зомбарт приділяв значну увагу організаційним і технологічним факторам. Разом з тим він ототожнював економічні і юридичні аспекти явищ, що розглядалися. Співставляючи індивідуума і суспільство, прихильники І.ш. першочергову роль відводили суспільству. Макс Вебер заперечував ідею К.Маркса про відчуження засобів виробництва від безпосередніх працівників і замінив її тезою про бюрократизацію політичного і суспільного життя, твердив, що соціалізм призведе до розширення бюрократизації суспільного життя. Окремі представники даної школи виступали за централізоване управління економікою, впровадження планування, законодавчого регулювання, стверджували, що державні |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник