Метод економічної теорії досягнення цілей організації. М. об'єднує ряд спеціалізацій, відображених у структурі управління корпорацією. | Рада директорів | Ф [ Віце-президент з виробництва"] ^» | Президент фірми |-^| Віце-президент з фінансів [ Загальний менеджм»нт~[ 4" І Вще-лрезидент з продажу"] ^| фінансовий менеджмент [ | Міжнародний маркетинг)^ффера підприємництва, маркетинф^[Иіжнародний фінансовий менеджменті Характерною особливістю сучасного М. є тюний зв'язок з соціологією, психологією, конкретними емпіричними дослідженнями організації та управління. Меркантилізм (віданлг. тегкапШізт—торговець, купець)— економічне вчення в політичній економії', яке виникло в епоху пізнього середньовіччя в останній третині XV ст. і відображало інтереси торгової' буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Оскільки основною формою багатства представники М. називали золото і срібло (тобто мінову вартість), то воно, на їх думку, нагромаджувалося в результаті зовнішньої' торгівлі. На першому етапі свого розвитку (XV — початок XVI ст.) М. виступав у формі монетаризму, який ідеалізував благородні метали і вважав к єдиною формою багатства. Тому його представники виступали проти вивозу грошей із країни, за обмеження імпорту. На другому етапі свого розвитку М. (хоч і вважав золото і срібло основними видами багатства, але виступав за розвиток зовнішньої торгівлі) не забороняв вивіз грошей із країни. Окремі представники М. виступали за обкладання іноземнихтоварів високими митами, за досягнення активного торгового балансу шляхом розвитку національного виробництва і вивозу частини товарів за кордон, за посилення ролі держави. Представник французького М. Монкретьєн розглядав гроші як товар, проте не зміг з'ясувати, чому товар стає грошима. В цілому західноєвропейські меркантилісти єдиним джерелом прибутку вважали нееквівалентний обмін. В основному М. був прогресивною економічною теорією. Вперше розкрив основну мету розвитку капіталістичного способу виробництва. Метод економічної теорії (відгр. тейкхіаз — шлях до чогось, шлях пізнання)— засіб пізнання, певна сукупність, система прийомів і операцій з метою мисленого відтворення предмета, що вивчається. Головні елементи М. ех: 1) філософські та загальнонаукові принципи (розвитку, суперечності, детермінізму, взаємодії, об'єктивності, аналізу і синтезу, системності тощо); 2) закони діалектики (єдності і боротьби протилежностей, кількісно-якісних змін і закон заперечення); 3) категорії діалектики (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма та ін.); 4) закони і категорії' економічної теорії (закони вартості, грошового обігу тощо; категорії вартість, гроші, прибуток та ін.). Три перших структурних елементи діалектичного методу дослідження не механічно накладаються на економічні явища і процеси, які вивчаються, а відображаються через предмет і метод економічна' теорії як науки. При цьому вони набувають специфічних форм застосування. Так, принцип суперечності виступає у формі боротьби між речовим змістом суспільного способу виробництва або продуктивними силами та його суспільною формою (відносинами власності). Найпростішим елементом діалектичного лпс
|