Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Норма виробітку 1981 р. були запроваджені нові строки амортизації' машин і устаткування (для транспортних засобів — 3, устаткування — 5, виробничих будівель і споруд—15 років). Норма виробітку — кількість одиниць продукції (роботи), які повинні бути виготовлені (виконані^ за одиницю часу (годину, робочу зміну, місяць) у певних організаційно-технічних умовах одним або групою робітників відповідної кваліфікації Н.в залежно від виду роботи може бути виражена в штуках, одиницях міри, довжини, площі, об'єму або ваги. Н в визначається за формулою. точ Нв = ґ , де: Нв — норма виробітку; Тр — тривалість періоду, на н який встановлюється норма виробітку; Ч — кількість робітників, які беруть участь в роботі, Тн — норма часу на дану роботу або один виріб (в людино-годинах, людино-хвилинах). Норми виробітку повинні бути технічно обгрунтованими. Норма додаткового продукту — відношення додаткового робочого часу до необхідного, виражене у процентах. У різних суспільно- економічних формаціях додатковий продукт мас специфічні суспільні форми. При капіталізмі він є матеріально-речовим змістом додаткової вартості, тому тут Н д.п. виражається через норму додаткової вартості. У всіх суспільствах, крім первіснообщинного, Н.д.п. показує частку продукту, яка привласнюється власниками засобів виробництва і не поступає на відтворення. Н.д.п. пов'язана з рівнем продуктивності та інтенсивності праці. Наскільки в процесі еволюції суспільства спостерігається дія закону зростання продуктивності праці, настільки зростає і Н.д.п. Але в останні десятиріччя дія даного закону наштовхується на ряд контртенденцій. До них належать формування працівників нового типу, зростання вартості робочої сили як товару, збільшення питомої ваги трудової колективної власності та інші, що призводить до певного зменшення Н д.п. Норма додаткової вартості — відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене у процентах. її формула гг/ = ———-100, де гп — додаткова вартість; V — змінний капітал; пУ— норма додаткової вартості. Джерелом додаткової вартості є додаткова праця найманого робітника, яка затрачається протягом додаткового робочого часу. З кількісної'точки зору відношення додаткової вартості до змінного капіталу і відношення додаткової праці до необхідної збігаються. Н д в. показує, як розподіляється новостворена вартість (V + т) між капіталістом і найманим робітником, а також, яка частина робочого дня затрачається на відтворення робочої сили і яка привласнюється власником засобів виробництва. Якщо, наприклад, робочий день ділиться порівну на необхідний і додатковий час, то ступінь експлуатації, або Н д в., дорівнює 100%. Масштаби привласнення капіталістом додаткової вартості залежать від її маси. Остання, у свою чергу, залежить від її норми, вартості робочої сили найманих робітників і визначається формулою: М = п х т* х V, де п — число працівників. На сучасному етапі НТР, коли відбувається формування працівника нового типу, а також внаслідок 230 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник