Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

За ред. проф. С. В. Мочерного.
Економічний словник-довідник

Сторінка (загалом з 1 до 366):
Попередня 
Наступна

Особиста вигода
придбати на свою номінальну зарплату, залежить від величини
номінального доходу і цін товарів і послуг, які вони одержують, то в
країнах з розвиненою ринковою системою держава встановлює певні
орієнтири, які б відповідали завданням зайнятості і стабільності рівня цін.
Ці орієнтири становлять собою сукупність правил у визначенні зарплати і
цін, якими повинні керуватись профспілки і керівники підприємств у
політиці доходів. Основний орієнтир встановлення зарплати полягає в
тому, що ставки номінальної зарплати в усіх галузях повинні збільшуватись
у відповідності із зростанням рівня продуктивності праці в економіці
загалом. Тоді прирости ставок номінальної зарплати дорівнюватимуть
темпам підвищення продуктивності праці, будуть за своїм характером
неінфляційними. Завдяки цьому витрати виробників на робочу силу
залишаються без змін і у виробників не буде стимулів до підвищення цін.
Основний орієнтир встановлення цін полягає в необхідності змінити їх
таким чином, щоб вони могли компенсувати зміни питомих витрат на
робочу силу. В тих галузях, де темп підвищення продуктивності праці
відповідає середньонаціональному, ціни повинні бути незмінними,
оскільки частка витрат на робочу силу залишається також незмінною. В
галузях, де продуктивність зростає повільніше, ніж в середньому по
країні, ціни повинні збільшуватися настільки, щоб покрити зростаючі
витрати на робочу силу. В галузях, де зростання продуктивності праці
перевищує середньонаціональні показники, ціни повинні знижуватися
слідом за зниженням частки витрат на робочу силу. Ці підвищення і
зниження цін компенсували б одне одного і залишали б загальний рівень
цін незмінним.
Основні виробничі фонди — частка виробничих фондів, яка
використовується більше одного виробничого циклу і в кожному циклі
частково переносить свою вартість на новостворений продукт. Це —
будівлі, устаткування, машини тощо. Серед О. в. ф. виділяють активну і
пасивну частини. До першої відносяться устаткування й машин, до другої —
будівлі, споруди, трубопроводи тощо. Чим більша питома вага активної
частини О.в.ф., тим прогресивнішою є їх структура. Збільшення питомої
ваги активної частини О. в. ф. зумовлюється розгортанням НТР, постійним
впровадженням досягнень науки у виробництво. Прогресивні зміни О.в. ф.
характеризуються збільшенням коефіцієнтівїхоновленості, вибуттям,
зменшенням коефіцієнта зношуваності тощо. Ефективність використання
О в ф. виражається показником фондовіддачі (відношення обсягу
виготовленої'продукції до вартості основних виробничих фондів) і
фондомісткості (зворотний стосовно до фондовіддачі показник).
Особиста вигода — користь, прибуток (зиск),що одержує людина від
певного виду діяльності в умовах ринкових відносин. Товаровиробник
намагається максималізувати свою особисту матеріальну вигоду шляхом
одержання додаткової кількості грошей порівняно з витраченими ним у
процесі виробництва чи в іншій діяльності. Але в ринковій системі вигоду
шукає кожний виробник, прагнучи виробити товари, які найбільше
цінуються на ринку. Оскільки цього бажають і його суперники, не знаючи
- про плани одне одного, таких товарів буде вироблено багато, і ціна на
ОА'Х

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник