Особисті споживчі витрати них впаде. Прагнучи до своєї вигоди, виробники вступають один з одним в конкуренцію, виготовляють продукт, що ціниться в суспільстві, і знижують його ціну. Одержання найбільшоїО.в. служить рушійною силою ринкової економічної системи. А.Сміт писав, що «кожний індивідуал не прагне сприяти суспільним інтересам, він переслідує тільки свою вигоду, але, як в усіх багатьох випадках, невидима рука веде до результату, який не був частиною його намірів». Отже, тільки через використання прагнення людини до О. в. можна здійснити координацію діяльності мільйонів виробників і спонукати робити те, що необхідно, і так, як необхідно суспільству в цілому. Ринок через конкурецію між товаровиробниками ставить особисту вигоду кожного як засіб задоволення інтересів всіх. Однак, якою б значною не була О.в. як генератор ринкових відносин, ринок не всесильний і не може розв'язати абсолютно всі проблеми суспільства: управління народним господарством, соціальний захист населення, оборона, екологія тощо. На допомогу ринковому приходить державне регулювання, і ринкова економіка стає змішаною економікою або соціально орієнтованою. Однією з її основ є конкуреція продавців і покупців, що керуються у своїй поведінці О.в. Особисті споживчі витрати — частина особистих доходів громадян, що залишається після виплати податків і відкладання певної частини доходу на нагромадження. Одержання особистих (сімейних) доходів не є самоціллю. Це лише засіб для задоволення потреб. Більша частина цих доходів переливається через торгівлю у виробничий сектор у вигляді витрат на особисте споживання. Споживчі витрати в країнах з розвиненою економікою класифікуються на товари і послуги. О. с.в. класифікуються так: витрати на товари довгострокового користування (строк служби товару 1 рік і більше); витрати на товари короткострокового користування (строк служби товару менше 1 року); витрати на послуги. До товарів довгострокового користування належать телевізори, меблі тощо. Більшість продуктів харчування і предметів одягу становлять товари короткострокового використання. Із зростанням доходів не тільки найповніше задовольняються потреби сімей, але й змінюється структура витрат, система перевагу видах споживання. Для розвинутих країн характерне зменшення витрат на харчування (при удосконаленні його структури за рахунок високоякісних і висококалорійних продуктів) і збільшення витрат на товари довгострокового користування. Це суттєво змінює структуру потреб, звичок людей тощо. Для цих країн характерне зростання витрат на послуги . Так, у США в цю сферу спрямовується більше половини споживчих витрат громадян. В колишньому СРСР структура споживчих витрат характеризувалась високою™ гомою вагою витрат на харчування і дуже низькою питомою вагою на послуги (значно менше половини загальних витрат). Особисте споживання населення України скоротилось з 72,6% національного доходу в 1992 р. до 52,4% в 1993 р. Особистий дохід — один з найважливіших показників життєвого рівня громадян, що відображає їх фінансові та натуральні (в грошовій оцінці) ПА А
|