Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Політична економія задовольняти певні потреби людей, ефективність виробництва і використання продукції. Політика доходів — практика державного адміністративного регулювання цін, грошових доходів населення і підприємств. Головною ланкою цієї • політики є вплив на динаміку заробітної плати. П.д. розроблена кеинсіанцями в таких основних формах: 1) встановлення рекомендаційних обмежень темпів зростання номінальної заробітної плати; 2) заморожування зарплати. Ця форма використовується в умовах галопуючої інфляції; 3) встановлення державою лімітів на збільшення номінальної заробітної плати. Компанії можуть порушувати ці ліміти лише з дозволу спеціальних арбітражних органів за умови досягнення високих темпів зростання продуктивності праці; 4) індексація, тобто підвищення номінальної заробітної плати відповідно до росту цін; 5) встановлення лімітів приросту заробітної"плати, за перевищення яких компанія сплачує більші податки, і навпаки; 6) стримування темпів зростання заробітної плати поєднується із встановленням обмежень на ріст цін, прибутків компаній. Основними суб'єктами П.д. є держава, підприємці і профспілки. Політична економія (від грец. роїіїіке — мистецтво управління господарством іоікопотіа — управління домашнім господарством)— наука про виробничі відносини між людьми та закони^ які при цьому виникають з приводу виробництва і привласнення товарів та послугу всіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, , розподілі, обміні та споживанні), а також про ті аспекти еволюції національної свідомості, духу народу, його ідей, культури, психології, моралі і поведінки людей, які впливають на прогрес економіки. Термін П.е. вперше був ужитий французьким вченим А.Монкретьєном у 1615 р. Як самостійна наука П.е. розвивається з моменту зародження капіталістичного способу виробництва. Початок самостійному дослідженню виробничих відносин у сфері безпосереднього виробництва поклали У.Петті, А. Сміт, Д.Рікардо. В працях марксистів обґрунтовується положення про те, що предмет П.е. — виробничі відносини у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ. Але в такому визначенні не враховуються ідеї представників історичної школи П.е, (Вернера Зомбарта, Макса Вебера, Карла Менгера та ін.), які доводили, що ця наука повинна вивчати моральні й етичні аспекти господарської діяльності, проблеми мотивації, економічної поведінки людей та інші сторони людської діяльності, причетні до розвитку економіки. У працях сучасних західних економістів предмет П.е., який вони, як правило, ототожнюють з „Економіко", визначається як дії людей у процесі вибору рідкісних ресурсів з метою виготовлення товарів, їх обміну, розподілу та споживання. Отже, „Економіко" говорить про дії людей у різних сферах суспільного відтворення, а П.е. — про виробничі відносини між людьми у цих сферах. Разом з тим більш перспективним у визначенні предмету П.е. є те, що акцентує увагу на необхідності вивчення економічних ОС7 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник