Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Позаробочий час економічний примус до праці (наявність свободи, але відсутність засобів виробництва змушує найманого робітника продавати свою робочу силу капіталісту), а П.п. використовувався в період первісного нагромадження капіталу, при експлуатації народів в колоніях. П.п. існував і в умовах так званого соціалізму під час проведення в життя сталінської політики колективізації, масових репресій мільйонів невинних людей і рабської праці в спецтаборах, за відсутності паспортів у значної частини сільського населення. Позаробочий час — час, не зайнятий суспільно необхідною працею на виробництві. До нього входить: час, зв'язаний з роботою на виробництві (дорога на роботу і назад, догляд за собою до і після роботи); час, потрачений для ведення господарства (приготування їжі, купівля продуктів та інших товарів, догляд за предметами побуту, дітьми тощо); час, зайнятий в особистому підсобному господарстві; час для задоволення фізіологічних потреб <сон, приймання їжі, особиста гігієна і санітарія); вільний час; інші витрати часу. Тривалість і структура П.ч. залежить від тривалості робочого дня, природно-кліматичних умов^вікуI статі, складу сімї, професії, ступеня розвитку об'єктів соціальної інфраструктури, рівня освіти, культури тощо. Позичковий капітал — грошовий капітал, власник якого (кредитор) надає його іншім особам на певний термін у користування за заздалегідь обумовлену плату у вигляді процента. П.к. є відокремленою формою промислового капіталу, він формується із тимчасово вільних коштів, які утворюються в процесі обороту продуктивного та торгового капіталу, із трудових заощаджень населення та інших джерел. Коли функціонуючий капіталіст віддає тимчасово вивільнені кошти позичковому капіталісту, відбувається відокремлення капіталу-функції від капіталу-власності. Посередниками між ними стають банки, які накопичують значні грошові капітали і надають їх у кредит державі, підприємцям, фермерам тощо. Показники економічні — абсолютні та відносні величини, які використовуються для кількісної та частково якісної характеристики економічних явищ і процесів. Абсолютні величини — кількісний вираз статистичних показників, які безпосередньо характеризують розміри соціально-економічних явищ, їх ознаки в одиницях виміру площі, маси, ваги, у фошових одиницях тощо. П.е. повинні об'єктивно відображати розвиток явищ і процесів, бути співставлюваними в часі і за територією. Важливо, щоб їх можна було зводити або у крупніші (агрегатні) показники, або у менші (дизагрегатні). До складу П.е. входять статистичні, аналітичні, планові та інші показники. З їх допомогою визначається структура національного багатства, національного доходу, використання засобів виробництва, платоспроможний попит населення та інше. Для міжнародних співставлень необхідно, щоб показники різних країн були співставними. Так, починаючи з 1987 р., Держкомстат колишнього СРСР став використовувати показник „валового національного продукту" за методологією ООН, який нині • використовує і Україна. Серед П.е. особливу роль відіграють показники якості, які характеризують ступінь здатності товарів та послуг 256 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник