Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Реальні доходи населення наступний період. Зростала Р.з.п. у повоєнні роки (з 1951 по 1989) і в колишньому СРСР. Ситуація різко змінилася після розпаду СРСР за наявності глибокої соціально-економічної кризи у кожній з колишніх республік. На початку 1994 року виробництво промислової продукції в Україні, наприклад, скоротилося порівняно з 1990 роком наполовину, ціни на товари і послуги зростали у 2—3 рази швидше, ніж номінальна зарплата. Наслідок цього — зниження реальної заробітної плати, яка на початку 1994 року була приблизно у 8 разів нижчою порівняно з 1989 р. Реальні доходи населення — узагальнюючий показник рівня життя населення, що відображає кількість матеріальних та духовних благ і послуг, які можна одержати на грошові доходи (заробітну плату, пенсії, дивіденди і т.п.), а також від реалізації продукції індивідуального господарства. Джерелом цих доходів є створений в країні національний валовий продукт, величина якого залежить від досягнутого рівня продуктивності суспільної праці. Заданими офіційної статистики, у 1990 році структура доходів сімї робітника в колишньому СРСР, в т.ч. і в Україні, була така: заробітна плата — 80,2%, надходження з суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, допомоги) —7,4%, дохід від особистого підсобного господарства — 3,1%, з інших джерел — 9,3%. Дещо інша структура доходів в колгоспних сім'ях. Частка зарплати, доходів від громадського господарства в цих сім'ях становила лише 60 %, але надходження від особистого підсобного господарства перевищували 25 %. Іс^ує велика диференціація рівнів Р.д.н. між різними країнами, регіонами, соціальними групами населення, окремими індивідами. На величину Р.д.н. впливають освіта, набута спеціальність, володіння власністю, різними видами багатства, одержаного в спадщину або від підприємницької діяльності. Р.д.н. визначають структуру їх використання. У розвинутих країнах основними статтями видатків з сімейного бюджету є витрати на оплату комфортабельного житла, одяг, товари тривалого користування, відпочинок. На продукти харчування витрачається 15—20 %. У республіках колишнього СРСР у 1990 р. сім'я робітника, службовця, колгоспника витрачала майже третину грошових доходів на продукти харчування і стільки ж на непродовольчі товари. Видатки на культурно-побутові потреби сягали 10 %, в т.ч. на оплату квартири — 2,5% від сукупних доходів (в сімї колгоспника відповідно — 4,7 і 1,7%). Внаслідок глибокої економічної кризи, яку переживає Україна, в структурі видатків сімей трудящих відбулися докорінні зміни. Основна частина — 60—70 % — доходів робітників, службовців, селян витрачається на харчування. Навіть за цієї умови не кожній сімї вдається • забезпечити повноцінне харчування. Другою великою статтею видатків стала плата за квартиру, комунальні послуги. Щодо купівлі предметів тривалого користування, то вони через неймовірно високі ціни майже недоступні трудящим. Ціни на товари, послуги зростали набагато швидше, 4 ніж грошова заробітна плата. \ наслідок — обвальне, приблизно у 6 разів, падіння реальних доходів населення. Абсолютна сума втрат населення від зростання цін та знецінення грошових нагромаджень в Ощадбанку оцінюється у 707 трлн.крб. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник