Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Редукція праці доходів населення Головні ідеї' Кейнса щодо регулювання державою розвитку економіки використав президент США Ф.Рузвельт у 30-ті роки, розробляючи програми „нового курсу". Енергійні заходи уряду США дали змогу за відносно короткий час вийти з дуже глибокої' і затяжної' економічної' кризи у 1929—1932 рр. Після друга світової війни до регулювання економіки як в період кризи, так і в фазах пожвавлення й піднесення широко вдавалися уряди західноєвропейських країн. У цих державах антикризові заходи доповнювалися заходами, спрямованими на те, щоб не допустити „перегріву економіки" в період піднесення, оскільки це могло б викликати новий стрибок інфляції і падіння добробуту населення. Найважливішими важелями, за допомогою яких держава здійснює Р.а. й антикризове, є фінанси, податкова система, кредитна політика. У фазі кризи та депресії для підтримки інвесторів і підприємців і наступного розширення сукупного попиту на товари та послуги держава проводить політику зниження процентних ставок, податку на прибуток, зарплату, відстрочує виплату деяких видів податків, а то й повністю їх відміняє, надає право підприємцям підвищувати норму амортизацій, отже, прискорює оновлення основних виробничих фондів. Паралельно з цим із державного бюджету під реалізацію перспективних програм, які водночас з розширенням виробництва забезпечують появу нових робочих місць, виділяються субсидії. З цією ж метою за рахунок держави виконуються громадські роботи— шляхове, житлове будівництво. Дещо змінюються форми державного регулювання економічними процесами в період пожвавлення й піднесення. Головними важелями такого регулювання є фінансово-кредитні. Для обмеження виробничої активності встановлюються більш високі податки, зменшуються, ато й повністю відміняються державні субсидії, пільги інвесторам. Таким чином держава запобігає „перегріву економіки", збалансовує виробництво й попит. Редукція праці (відлат. гебисііо — повернення)— процес зведення складної праці до простої. Складна праця виступає як помножена проста, праця. За один і той же час вона створює більшу вартість, ніж проста на величину, що характеризує ступіньїї складності. У ринковій економіці Р.п. здійснюється стихійно у процесі обміну продукту складної' праці на продукт простої праці. Ситуація аж ніяк не зміниться від того, що такий обмін здійснюватиметься за допомогою грошей. Праця — форма вияву робочої сили, м'якості, яка визначається ступенем кваліфікації, набутими виробничими навиками, досвідом, культурнсюсвітнім рівнем людини. На формування робочої сили такої якості потрібні додаткові затрати матеріальних ресурсів і часу. Вони повинні покриватися за рахунок частини новоствореної вартості у формі підвищеної заробітної плати, яка має залежати від складності праці та величини створеної вартості. Р.п. включає також зведення більш інтенсивної'і важкої праці до праці нормальної (середньої для даного часу й країни) інтенсивності та трудності. Базою Р.п. є некваліфікована праця, яка не потребує спеціальної підготовки, досвіду, навиків і відповідає середнім розумовим та фізичним здібностям людини. В сучасних умовах «а підприємствах з планомірно організованим процесом виробництва Р.п. здійснюється за |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник