Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Ставка процента номінальна і реальна депозитними операціями широко використовуються державою і банками для регулювання грошового обігу, кредитного ринку, а через них і для регулювання економічного розвитку. Зокрема, підвищення ставки облікового процент? підносить вартість кредиту і зумовлює обмеження масштабів грошового обороту, скорочує кредитні операції і, як наслідок, веде до обмеження й придушення інфляційного процесу та уповільнення економічного зростання. І, навпаки, зниження С.п. стимулює розвиток кредитних операцій, збільшує платоспроможний попит і сприяє розвитку економіки. Державне регулювання С.п. впливає на стан всього фінансового ринку, перерозподіл вільних заощаджень і формування джерел покриття бюджетного дефіциту. Водночас регулювання процентних ставок споживчого кредиту дозволяє оптимізувати вирішення соціальних проблем і збалансувати споживчий товарний ринок. Ставка процента номінальна і реальна — ціна, що сплачується кредитору позичальником за надані йому у користування позичені кошти: відсоток від кількості позичених фошей в умовах відсутності інфляційного процесу. За наявності інфляції існує різниця між грошовою (номінальною) і реальною ставками процента. Номінальна ставка — просто відсоткова ставка, виражена у незмінних грошових одиницях або з поправкою на інфляцію. Реальна ставка дорівнює номінальній за мінусом рівня інфляції і означає захист позиченого капіталу від інфляційного знецінення. За всіх інших рівних умов, величина реальної ставки прямо пропорційна розміру номінальної і обернено пропорційна рівню цін на основні засоби виробництва, предмети споживання й послуги. Як правило, вона повинна бути позитивною, тобто складатися з індексу інфляційного процесу плюс як мінімум ще 3—4% і розраховуватися на основі спеціальних індексів суми цін на основні товари за певні періоди (рік, місяць) з урахуванням регіональних особливостей і специфіки товарів та послуг. Будучи основою кредитного договору, реальна ставка процента може включати: а) спеціальні умови позички, за якими передбачається перерахувати платежі за даною угодою у вказаній валюті, що є стабільною протягом усього строку позички; б)встановлення конкретно визначеного еквіваленту; в) прирівнення кредитних платежів до вартості золота; г) встановлення „плаваючої" процентної ставки, яка складається із суми середнього процента без урахування інфляціїі величини інфляційного зростання цін. Стагнація в економіці (відлат. зіадпит — болото, стояча вода)— застій у виробництві, торгівлі та інших галузях народного господарства. Причинами стагнації виступають криза економічна в різних проявах (циклічна, структурна), ігнорування об'єктивних економічних законів, руйнування народногосподарського комплексу, порушення економічних зв'язків між галузями народного господарства, допущення помилок у керівництві господарством та ін. Стагфляція (від стагнація У- інфляція) — застійний стан виробництва, торгівлі, високий рівень безробіття, які супроводжуються одночасним зростанням цін (інфляцією). У той або інший період С. здатна охопити економіку будь-якої" країни чи навіть групи країн. У1992—1994 рр. не 308 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник