Структура виробництва Структура виробництва — якісне розчленування і кількісна пропорційність суспільного процесу виробництва. Як цілісна система, що перебуває у процесі постійного розвитку, С. в. сформувалася у період машинної стадії капіталізму. В її основі лежить суспільний поділ праці Розрізняють галузеву, загально-економічну, територіальну і соціально- економічну структури виробництва. Галузева С. в. — це групування підприємств на галузі, підгалузі і види виробництв. Галузь — група підприємств, що випускають однорідну або споріднену продукцію (наприклад, машинобудування, легка промисловість), які, в свою чергу, діляться на дрібніші підгалузі і види підприємств. Рівень розвитку галузевою, в. є важливим показником розвитку продуктивних сил. У США, наприклад, нараховується близько 700 галузей і підгалузей, в Україні —- біля 300. Загальноекономічна (відтворювальна) С.в. розглядається як пропорційність між натурально-речовими і функціональними частинами суспільного продукту — між фондом заміщення матеріальних витрат виробництва і чистим продуктом (національним доходом), між фондом нагромадження і фондом споживання, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, між виробничою і невиробничою сферами. У співвідношенні цих частин процесу відтворення важливо забезпечити пропорційність, яка залежить від типу відтворення — екстенсивного чи інтенсивного. Територіальна С.в. характеризується розміщенням виробництва в окремих регіонах країни. Соціально-економічна структура характеризується соціальним та професійно-кваліфікаційним складом населення, співвідношенням різних верств за формами власності, рівнем життя і т. ін. Структурні кризи — кризове явище нециклічного характеру, зумовлене збоями в механізмі державного регулювання економікою у національних рамках і на міжнародній арені. С. к. мають ряд спільних рис: довготривалість, посилення диспропорцій економіки шляхом недовиробництва або надвиробництва продукціїта послуг, охоплення життєво важливих для відтворення суспільного продукту сфер і галузей економіки, негативний вплив на загальногосподарську ситуацію в країні. До С. к. відносять енергетичну, сировинну, продовольчу, екологічну, валютно-фінансову кризи, які мають, як правило, різне походження і форми прояву. В Україні у першій половині 90-х років XX ст. виявились майже всі види С.к. Причини їх у відсутності чіткої політичної! соціально-економічної стратегії розвитку України; хаотичному руйнуванні планово- адміністративної системи управління без адекватного заміщення їх ринковими механізмами та інфраструктурою; розпаді союзного народногосподарського комплексу та несформованості механізму функціонування самостійної економіки України; спотвореному формуванні ринкової економіки шляхом механічного перенесення досвіду інших країн на національний фунт; відсутності надійного державного регулювання; безкарному розпродажі і привласненні національного надбання, криміналізації господарської діяльності, зрощуванні 312
|