Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Суспільно необхідний робочий час впливом внуфігалузевоїконкуренції. С.н.п. залежить також від співвідношення попиту і пропозиції. Якщо пропозиція товарів значно перевищує попит на них, то ціна товарів падає нижче вартості і частина праці не визнається ринком. Отже, така праця перестає бути суспільно необхідною. І навпаки, при перевищенні попиту над пропозицією визнається не тільки суспільно необхідна праця даного виробника, але він може одержати результат частини С.н.п. інших виробників. Суспільно необхідний робочий час —час, потрібний для виготовлення споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні вмілості та інтенсивності праці. Затратами С.н.р.ч. на одиницю товару визначається величина його вартості. С.н.р.ч. не є величиною постійною. Вона залежить від продуктивності праці. Виявом прогресу суспільства є постійне зниження суспільно необхідного часу на основі зростання продуктивності праці. У практиці господарювання, як правило, С.н.р.ч. визначає група підприємств, яка виробляє основну масу даної продукції. Підприємства, на яких індивідуальний робочий час перевищує величину суспільно необхідного робочого часу, повинні вживати заходів до зменшення затрат часу, до усунення цієї' невідповідності. Ігнорування цього неминуче веде до банкрутства підприємств. Неухильне зниження затрат робочого часу є одним з найважливіших факторів підвищення економічної ефективності виробництва. Сфера послуг — сукупність галузей народного господарства, які безпосередньо обслуговують населення. Одна група галузей надає матеріальні послуги (громадське харчування, житлово-комунальне господарство, різні види побутового обслуговування та ін.). Друга група включає галузі, що забезпечують людей переважно духовними та іншими нематеріальними благами (освіта, охорона здоров'я, культура, мистецтво ^ тощо). Особливість праці у сфері послуг полягає в тому, що вона має безпосередній вплив на людину як об'єкт її застосування. Процес виробництва багатьрх послуг збігається з процесом к споживання. Тарифна система — сукупність нормативів, за допомогою яких держава регулює зміни рівня, а також рівень постійної частки заробітної плати робітників і службовців залежно від галузі і регіону країни, їх народногосподарського значення, а також в окремих галузях — залежно від виробництва, ознак кваліфікації, характеру й умов праці різних категорій працівників. Т.с. включає: тарифні ставки, тарифні сг тарифно-кваліфікаційні довідники та районні коефіцієнти до заробітної плати. Всі ці елементи Т.с. затверджуються урядом з участю профспілок і державного комітету праці та соціальних питань. Т.с. постійно розвивається, час від часу переглядається з метою її вдосконалення і підвищення. Основні напрями вдосконалення Т.с: підвищення долі тарифу у середньомісячній заробітній плат»; забезпечення переваги в оплаті праці робітників і спеціалістів, які безпосередньо зайняті розробкою, виготовленням і обслуговуванням нової високопродуктивної техніки і технології; встановлення єдиного нормативу в оплаті праці робітників однієї професії, які виконують роботу одного рівня складності, 318 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник