Фабрична марка Фабрична марка — малюнок, символ, який містить інформацію про виробника товару або послуги; повне або скорочене найменування підприємства, його місцезнаходження, відомча підпорядкованість тощо, ф.м є синонімом поняття виробнича марка, виконує одну із функцій товарного знаку і є одним із методів маркетингу. Факторинг— купівля банком у клієнта права на виплату боргу, один із видів банківських послуг. В основному банк купує дебіторські рахунки, пов'язані з постачанням товарів або наданням послуг. Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші у розмірі 80—90% суми боргу, решту —10—20% суми банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингом операції банк бере з клієнта плату. Завдяки ф у кредитно-фінансовий оборот залучаються вільні фінансові ресурси, контролюються рахунки постачальника та оплата поставок покупцем. Фактори виробництва — будь-які елементи процесу виробництва, які впливають на нього, визначають його результати та ефективність; у вузькому розумінні ф.в. — це продуктивні сили суспільства. У першому випадку до Ф.в. відносять технічний прогрес, розвиток науки, освіти і кваліфікації працівників, соціальний, етичний, гуманітарний, екологічний, духовний фактори та ін. У другому — засоби і предмети праці, робоча сила, наука, форми і методи організації виробництва, використовувані людьми сили природи та інформація. Західна економічна наука спочатку виділяла основні ф.в.: капітал, землю, працю, які згідно з поглядами Ж.Сея створюють його власнику особливий вид доходу. Згідно з теорією „продуктивності капіталу" кожен з факторів має фізичну продуктивність праці, створює свою частку доходу. Відомий англійський економіст А.Маршалл поряд з цими факторами виділив ще й діяльність в організації виробництва, яка приносить платню керуючому ним. Тепер окремими Ф.в. вважають ще ризик, часта інформацію. Австрійський економіст К.Менгер найважливішим фактором економічного розвитку назвав прогрес знання про найбільш ефективне використання Ф.в. та ресурсів. Американський вчений Й.Шумпетер головним джерелом прибутку вважає здійснення підприємцем „нових комбінацій" щодо техніки і т^нології, створення нових товарів, освоєння нових джерел сировини. Марксистська політична економія розмежовує фактори виробництва та джерела вартості, єдиним джерелом якої є праця. Засоби виробництва, у тому числі земля, виступають речовими, тобто природними, об'єктивними Ф.в., а робоча сила — суб'єктивним. Засоби виробництва — як речовий ф.в., беруть участь у створенні споживчої вартості, але вартості, в т.ч. додаткової, не створюють. їхня вартість лише переноситься на новостворений продукт конкретною працею найманого працівника, фізичною продуктивністю, тобто здатністю самим створювати частину доходу, засоби виробництва не володіють. Так, земля є безкоштовний дар природи, а відповідний ф.в. є лише праця людей, спрямована на поліпшення її якості. Інші елементи продуктивних сил також виступають ф.в. і забезпечують перетворення речовини природи відповідно до потреб людей, сприяють зростанню ПАЛ
|