Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Фермер продуктивності праці. Але не вони самі по собі є джерелом національного доходу або додаткової' вартості, а праця людей у сфері науки, інформаційного забезпечення, у вдосконаленні форм і методів організації праці, використання нових сил природи (наприклад, ядерної, термоядерної). У процесі раціональної взаємодії всіх елементів системи продуктивних сил виникає нова продуктивна сила, яка породжує синергічний ефект. Вона розглядається багатьма вченими як фізична продуктивність засобів виробництва, або як плата за ризик. Фактура — рахунок, виписаний продавцем на ім'я покупця, який підтверджує вартість товару або послуги. Феодальний спосіб виробництва — суспільний спосіб виробництва, оснований на експлуатації безземельних, особисто залежних від феодалів- землевласників селян. У країнах Західної Європи Ф.с.в. виник наприкінці V ст. й існував до початку буржуазних революцій, які в тих чи інших країнах відбувалися протягом XVII—XVIII ст. Основні риси ф.с в.: 1) особиста залежність селянина від феодала і панування позаекономічних форм примусу до праці, 2) відсутність власності на землю (дрібні наділи землі знаходилися в руках феодалів-власників) при наявності власності на інші засоби виробництва; 3) панування натурального господарства; 4) активне поширення у містах відносин корпоративного типу — ремісничих цехів, купецьких гільдій, міських комун, рицарських орденів тощо. Феодальне виробництво здійснювалося у формі панщини (коли земля ділилася на панську і селянську) і обробного господарства (вся земля знаходилася в користуванні юридично-залежних від феодала селян). Привласнення додаткового продукту за панщини здійснювалось у формі відробної ренти. Поширеним був оброк — продуктова і фошова ренти (в другому випадку селянин повинен виробити і реалізувати продукцію на ринку). Перехід від нижчих форм ренти до більш розвинутих посилював матеріальну зацікавленість селян, що поряд з поглибленням суспільного поділу праці сприяло розвитку товарно-грошових відносин, відокремленню міста від села. Жителі міст, об'єднавшись у комуни, поступово добиваються звільнення від найбільш жорстоких форм феодальної залежності. Цьому сприяє і виникнення цехів, у яких повноправним членом був цеховий майстер — власник засобів виробництва. Будучи високо професійним спеціалістом, майстер, як правило, працював з одним-двома підмайстрами та двома-трьома учнями, які з часом могли стати майстрами. В цеху строго регламентувалась якість і кількість виготовленої продукції, організація виробництва, що згодом стало стримувати розвиток продуктивних сил. В умовах ф.с.в. отримує розвиток торговельний та лихварський капітал. Політична влада при феодалізмі знаходилась у руках земельних власників. Відміна особистої залежності селян у більшості країн Західної Європи відбулась у XVII—XVIII ст., у Східній Європі — у XIX ст. Фермер — підприємець у сільському господарстві, власник сільськогосподарського підприємства. Найпоширенішим видом сільськогосподарських підприємств у розвинутих країнах Заходу є сімейна ферма, де виробництво ведеться на власній землі силами членів сімї, а Я4Ц |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник