Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Граничний продукт назв/ гранична схильність до споживання /Гсс/. Гсс = зм^^^^нн' Відповідно частина будь-якої зміни Доходу, що заощаджується, являє собою граничну схильнють до заощадження /Гсз/. Гсз = зм>н|5^^^^ду Оскільки невикористаний приріст доходу є заощадженням, то спожита і заощаджена частка прирощеного доходу складатимуть загальну величину приросту доходу. Тому сума коефіцієнтів Гсс і Гсз повинна дорівнювати 1. Дані коефіцієнти свого часу були використані ДКейнсом при розрахунках конкретних доз .ін'єкцій'' в економіку купівельної спроможності або доз вилучення останньої з метою надання запропонованій ним антициклічній політиці держави чіткої кількісної визначеності. За їх допомогою він намагався використати на практиці сформульований ним основний психологічний закон, згідно з яким люди .схильні, як правило, збільшувати споживання доходів, але не такою мірою, як зростає доход". На жаль, стабілізуючі можливості державного регулювання ринкової економіки і дотепер залишаються обмеженими. Одним із основних обмежуючих факторів є саме кількісний аспект політики, який передбачає знання та схильність людей до розподілу отримуваних доходів на споживання і заощадження. Згідно з кейнсіанськими графіками, така схильність із зміною доходів залишається практично незмінною. Ряд економістів вважають таку позицію помилковою, стверджуючи, що із зростанням доходу Гсс зменшується, а Гсз зростає. Тобто із зростанням доходів їх розподіл на споживану і заощаджувану частини вирішується на користь останньої. Полеміка між економістами з приводу .граничної схильності" триває й досі. Граничний продукт - кожний доданий продукт /приріст виробництва/ від застосування додаткової/ще однієї/ одиниці певного ресурсу/фактора виробництва/, тобто віддача кожної' нової одиниці ресурсу, залученої у виробництво. В умовах товарно-грошових відносин Г.п. існує в натуральній і вартісній /грошовій/ формах. За вартістю Г.п. - це додаткова грошова виручка від застосування додаткової'одиниці ресурсу. Згідно із законом спадної' віддачі, одного з базових елементів теорії раціонального господарювання, за умов, коли якісні параметри всіх видів застосовуваних ресурсів /капіталу, праці, землі/ залишаються незмінними, послідовне збільшення одного з них /наприклад, праці/ з певного моменту додає все менший приріст продукту в розрахунку на приріст ресурсу. Іншими словами, є певна межа, за якою ефективність додаткових вкладень послідовно зменшується. Внаслідок зниження ефективності виникає ще одна межа,»подальше залучення ресурсу - втрачає економічний сенс. Такий момент настає, коли вартість Г.п. від застосування останньої одиниці ресурсу зрівнюється з витратами на придбання цієї одиниці ресурсу/Гвр/, тобто коли Г.п.=Гвр. Гвр.що дорівнює Г.п., вважається справедливою ціною даного ресурсу і виступає критерієм при розподілі доходу. Закономірності Г.п. однаковою мірою стосуються і капіталу, і праці, і землі. Тому: 1/ розрахунок Г.п. проводиться по кожному із зазначених ресурсів; 2/ при розрахунку Г.п. по окремому ресурсу інші вважаються незмінними; 3/ на основі ?Р |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник