Гроші розрахунків Г.п. по кожному ресурсу формується раціональна структура капіталовкладень; 4/ вартість вироблюваного продукту визначається як сума добутків маси кожного залученого ресурсу на його Г.п.; 5/ питома вага зазначених добутків визначає частку власника ресурсу у загальному доході, тобто процент на капітал, заробітну плату, ренту. ші-/особливий товар , який служить загальним еквівалентом /рівноцінністю/ при обміні товарів, є длТТГйХфбрйюТс^ртосїі^Г. виражають затрати суспільно необхідної праці, втілейОТуТОвЗріГі _ завдяки цьому забезпечується їх обмінюваність на всі інші товари/ У стародавніх греків роль загального еквівалента виконувала худоба, у скандинавських народів - хутро і шкіра, на Русі - хутра родини куниць /його називали куною/. З IV -III ст до н.е. роль загального еквівалента закріплюється за сріблом і золотом, у другій половині XIX ст - за золотом /завдяки таким його властивостям, як однорідність, ділимість, неокислюваність, висока вартість у малому обсязі та ін^Тіовніш^уть Г. розкривається у виконуваних ними фікціях: міри вартості засобу^ обігу, засоб^увог^нїитагарбі функцГяТГгюлягає у тому1 що вони служать матеріалом для вираження вартості усіх інших товарів. Це відбувається тому, що і в товарах, і у Ґ. втілена уречевлена людська праця, а за допомогою Г. відбувається порівняння їх вартостей. Вартість товару , виражена у Г., є його ціною. Цю функцію Г. виконують як уявні в думках, або ідеальні Г. Вагова кількість металу, прийнятого у певній країні за грошову одиницю, становить масштаб цін. Держава своїм законодавчим актом закріплює грошову одиницю. Як посереднику процесі обміну товарів, Г. виконуют^ун^ціюгасо^ інструментом % реалізації. цю^ун^цІюГможуть виконувати лише реальніТТ* тобто наявнгзШютіІІГ монети, злитки і т.ін , або їх паперові замінники. Ці дві функції Г. є основними , а інші - лохідними від них. Оскільки благородні метали перетворились в основну форму багатства, у його суспільне вираження, то товар нерідко продавався з метою заволодіти цим багатством. Такі Г. випадали із сфери ббігу і перетворювались у скарб. Таке накопичення П здійснювалось і для того,щоб застрахувати себе від випадковостей ринку, а з появою лихварського капіталу - воно стає самоціллю. У результаті виникнення кредитних відносин між товаровиробниками гроші виступають засобом сплати боргових зобов'язань і виконують функцію засобу платежу. Розвиток кредитних відносин /поряд з іншими причинами/ призводить також до появи кредитних Г. /векселів, чеків та ін./, які поряд з паперовими грошима обслуговують процес обігу товарів і послуг. З розвитком міжнародного поділу праці і міжнародного ринку Г. починають обслуговувати і міжнародну торгівлю, виконуючи функцію світових Г. Цю функцію найкраще виконувало золото. У другій половині XX ст., ще при золотому обігу, широко застосовувались кредитнізаеоби міжнародних розрахунків і безготівкові платежі, а золото — здебільшого для регулювання сальдо міжнародних розрахунків /для покриття дефіцитів зовнішньоторгових балансів/. Це вело до обмеження його ЯР
|