Економічний суверенітет України відігравати стимулюючу роль. Найпоширенішою формою колективної оплати є система участі у прибутках. При цьому формується преміальний фонд, з якого в залежності від заробітної плати робітника, його особистих і трудових характеристик (раціоналізаторська діяльність, відсутність запізнень і прогулів тощо) йому виплачуються премії. Такі виплати звільнені від податків, що стимулює впровадження даної системи. Часто у рамках цієї системи працівникам сплачують премії або їх частку у формі акцій. В умовах колишнього СРСР, особливо з кінця 20-х і до кінця 50-х років, широко використовувались позаекономічні примуси до праці, а на всіх етапах існування СРСР недооцінювались матеріальні стимули, переважала зрівнялівка. В сучасних умовах в Україні найважливішими напрямками посилення Е.п.до праці є впровадження прогресивних форм і систем заробітної плати, застосування ринкових важелів в органічному поєднанні з методами державного регулювання, ліквідація зрівнялівки тощо. Економічний суверенітет УкраТни — власність українського народу на своє національне багатство, на основі якого уповноважені ним органи влади самостійно здійснюють регулювання економіки та зовнішньоекономічної діяльності. До складу національного багатства входить уся сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних і духовних благ, рівень освіти, виробничого досвіду людей, майстерності й обдарування населення, а також природні ресурси. Тому при переході власності на національне багатство від загальносоюзних міністерств і відомств колишнього СРСР до українського народу (обсягтакої власності становив 95% того, що тепер знаходиться в Україні) уповноважені ним органи повинні регулювати розвиток усієї системи продуктивних сил і в тому числі кожного елемента (засобів і предметів праці, робочої сили, науки, форм і методів організації виробництва, використовуваних людьми сил природи, а також інформації), виробничих відносин або економічної власності, техніко-економічних відносин і господарського механізму. Матеріально- речовою основою економічного суверенітету є незалежність країни у створенні свого технологічного способу виробництва. Суверенітет при формуванні техніко-економічних відносин передбачає незалежність при встановленні структури господарських зв'язків між підприємствами (об'єднаннями) різних кран, міжгалузеві структури тощо. Найбільш вразливою до Е.с. є в даний час сировинна залежність України D0 млн.т нафти, 100 млн. куб.м. газу, 35 млн. т коксівного вугілля, майже 75% лісоматеріалів тощо). Е.с. України у сфері економічних відносин власності означає незалежність держави (уряду, підприємств, об'єднань * тощо) у ціноутворенні, привласненні прибутків, встановленні заробітної плати тощо. Незалежність України у формуванні господарського механізму означає можливість уряду застосовувати усю сукупність адміністративних та економічних важелів в управлінні народним господарвством. Перехід всього національного багатства у власність українського народу відбувся здебільшого формально. Щоб такий перехід став реальним, необхідне значне роздержавлення економіки, немала
|