Економічні закони Економічні відносини — сукупність відносин між людьми у процесі виробництва та привласнення матеріальних і духовних благу всіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні, споживанні). Відносини між людьми у сфері виробництва складаються з двох елементів: 1 Привласнення предметів природи через процес праці; 2) відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва тощо як всередині окремого підприємства, так і між підприємствами. Е.в. також формуються у результаті взаємодії двох відносно самостійних підсистем: техніко-економічнихта соціально-економічних відносин. Перші є речовою формою розвитку системи продуктивних сил, другі — суспільною. Таким чином, розвиткові продуктивних сил можуть сприяти або гальмувати його яктехніко-економічні, так і соціально-економічні відносини. Найшвидше прогрес продуктивних сил здійснюється тоді, коли їх рівню відповідають названі дві підсистеми відносин. Соціально- економічні відносини — це і є виробничі відносини, або економічна власність, визначальною серед яких є власність на засоби виробництва. В сучасних умовах вона виступає насамперед у формі привласнення акцій» облігацій та інших цінних паперів. Е.в. складають базис суспільства, на якому грунтуються надбудовчі відносини — соціальні, правові, політичні, національні, культурні, моральні, психологічні та ін. Розвиток Е.в. визначає еволюцію надбудовчих відносин або окремі їх елементи (політичні, правові і т.д.) здійснюють зворотний вплив на зміни Е.в.. На певному етапі еволюції суспільства першочергову роль можуть відігравати окремі сторони як базисних, так і надбудовчих відносин. Наприклад, в даний час для реформування існуючої в Україні економічної системи необхідно спочатку радикально змінити право власності через систему науково обгрунтованих законів. Економічні закони — внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між протилежними сторонами, властивостями, ступенями розвитку явищ і процесів економічного життя, при яких (зв'язках) відбувається зародження, функціонування і перехід даної суперечності в її більш розвинуті форми. Е.з. мають об'єктивний характер, але, на відміну від законів природи, виникають, функціонують і розвиваються лише у процесі економічної діяльності людей у безпосередньому виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Система Е.з. об'єднує чотири їх типи: загальні економічні закони, тобто закони, властиві всім суспільним способам виробництва (закон зростання потреб, закон економії часу та інші). Цей тип законів властивий насамперед технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини з природою, взаємозв'язку між різними елементами у процесі праці, однаковими для всіх суспільних форм. Серед загальних Е.з., у свою чергу, виділяються закони розвитку і функціонування системи продуктивних сил (закон приведення у дію всезростаючої маси засобів виробництва з дедалі меншою затратою людської' сили), а також закони, які управляють техніко-економічними відносинами (закон усуспільнення виробництва і праці, закон переміни праці); особливі закони» які діють у декількох суспільних способах виробництва і пов'язані перш за все з розвитком 95
|