Економічний цикл товарів, що призводить до падіння виробництва, банкрутства підприємств, зростання безробіття, відповідно — подальшого скорочення платоспроможного попиту. Торговий капітал з метою реалізації товарів знижує ціни, що в умовах різкого скорочення виробництва сприяє встановленню ринкової рівноваги (відповідності попиту і пропозиції). Після цього кризове падіння припиняється й економіка входить у фазу депресії. Кризи виникали кожні 10—11 років. Матеріальною основою такої періодичності було масове оновлення основного капіталу. Перша економічна криза підштовхнула процес еволюції власності. Тому не випадково у 30-ті роки 20 ст. починають виникати акціонерні компанії- колективна форма капіталістичної власності. Але процес еволюції власності відставав від темпів та масштабів усуспільнення виробництва і праці, що призвело до нової кризи, нового Е ц Найглибшою за всю історію капіталізму була криза 1929—1933 рр. (виробництво у США скоротилось на 53%, інвестиції — на 79%, з'явилась величезна армія безробітних), яка тривала 37 місяців. Саме в цей час стало остаточно зрозумілим, що ринкова економіка неспроможна ні подолати, ні зменшити глибину економічних криз. З цього моменту починається широкомасштабне втручання держави в економіку, антициклічне регулювання її. Гігантські монополії починають вивчати ринок, платоспроможний попит населення, прогнозувати його і під час кризи свідомо скорочують масштаби виробництва. В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого споживання (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через певний проміжок часу населення старалось замінити на кращі моделі і т.ін. Так виникає нова матеріальна основа Е.ц. — масове оновлення товарів широкого вжитку Поряд з цим державою активно ведеться амортизаційна політика, спрямована на прискорення процесу оновлення основного капіталу. Антициклічне регулювання здійснюється також за допомогою податкової, фінансово-кредитної, грошової політики тощо. Тому Е.ц. у післявоєнний період стає коротшим, а кризи — не такими глибокими. Замість надвиробництва товарів з'являється надвиробництво основного капіталу, коли виробничі потужності навіть у період відсутності кризи завантажені на 75—80%, відсутнє різке зниження цін тощо. Тому під час кризи 1990—1992 рр. падіння промислового виробництва у США становило 1,9%, а тривалість кризи — 10 місяців. В Україні в 1991 —1993 рр. внаслідок розриву господарських зв'язків, скорочення платоспроможного попиту населення, галопуючої інфляції, відсутності науково-обгрунтованої економічної політики уряду та інших факторів промислове виробництво скоротилось на 42%, кількість офіційно зареєстрованих безробітних досягла 1 млн., а приховане безробіття охопило близько 40% працюючих. Все це відбувалось на фоні різкого підвищення цін, зростання масштабів підпільної (тіньової) економіки тощо. За цих умов урядові необхідно перш за все всебічно і глибоко вивчити досвід антициклічного регулювання у розвинутих країнах Заходу і застосовувати його стосовно специфічних умов економічної кризи в Україні.
|