Основні жанри ораторських виступів ¦ новизною, складністю, значним обсягом (для лекції добираЛІ ється такий матеріал, який важко засвоїти за підручником або в процесі самостійної роботи); ¦ зв'язками з іншими предметами; ¦ виховними і розвивальними тенденціями. Типи лекцій: Вступна лекція - передбачає первинне ознайомлення слухачів з основними проблемами теми, розділу що вивчається. її головне завдання полягає у збуджені інтересу до теми, розкритті зв'язків матеріалу з іншими темами, визначенні його місця в системі знань. Оглядова лекція - передбачає поглиблення одержаних знань, приведення їх у систему, має, як правило, узагальнюючий характер, може завершувати вивчення великого розділу. Настановча лекція - проводиться перед екскурсіями, лабораторними роботами, практичними заняттями тощо. Поточна лекція - спрямована на цілісне, системне розкриття окремої складної для слухачів теми, розділу. Міжпредметна лекція - організовується на основі навчального матеріалу двох-трьох предметів як гуманітарного, так і природничо- математичного циклу. За характером викладу матеріалу й навчально-пізнавальною діяльністю слухачів лекції поділяються на: Проблемні лекції - будуються на монологічному методі під назвою «проблемний виклад знань». Інформаційно-пізнавальні лекції (не проблемні) - в основі яких лежать описово-фактологічні або образно-емоційні групи методів. Структура лекції: Будь-який усний виступ складається з таких інваріантних частин: вступної, основної (викладено основні думки, положення), завершальної та висновків. У вступі важливо збудити пізнавальний інтерес до наступного викладу, налагодити контакт з аудиторією. Основний зміст слід подавати двічі. Це сприяє закріпленню, запам'ятовуванню. Для запобігання одноманітності повторення використовують схеми, таблиці, кінофрагменти тощо. У заключній частині необхідно підвести підсумки сказаному, закріпити і посилити враження від виголошеної лекції за допомогою кінцівок типу: короткого повторення основних положень або висновків; | кільцевого повторення (лекція завершується тією ж темою, що і почалась); узагальнення, постановки задач (інколи у формі побажань); афоризму, крилатого виразу, яскравої цитати; формулювання перс- пектив подальшого освоєння теми. І 162
|