Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Основи ораторського мистецтва ким чином, розв'язання конфліктів винятково мирними способами виявляється імперативом для всіх держав, хоча сьогоднішня дійсність, схоже, спростовує це твердження. Ця норма відображена у Статуті Організації Об'єднаних Націй (ст. 2.3, 4 і 6), що перетворює це зобов'язання на необхідне доповнення до норми, яка забороняє загрозу й застосування сили в міжнародних відносинах. Відповідно до загальних принципів класичного міжнародного права XIX ст., держави абсолютно вільно могли вдаватися чи не вдаватися до засобів мирного врегулювання. Альтернативою цьому було застосування сили, тому в ті часи війна була законним засобом. Показовими є відозви першої й другої Гаазьких мирних конвенцій 1899 і 1907 рр., де пріоритет був відданий - у міру можливості і якщо це дозволяли умови - використанню мирних засобів (ст. 2, 9 і 38 Конвенції 1907 р.). Коли 27 серпня 1928 р. у Парижі було підписано спільну Угоду про відмову від війни (Пакт Брианд-Келлог), країни-учасниці (число яких досягло 60, тоді як в описуваний час міжнародне співтовариство ледь нараховувало 70 країн) визнали, що розбіжності повинні вирішуватися лише мирними засобами. Гіркий досвід Другої світової війни привів до думки про те, що мирне врегулювання міжнародних розбіжностей необхідно проголосити обов'язковим. У ст. 2.3 Статуту ООН написано: «Усі члени Організації Об'єднаних Націй розв'язують свої міжнародні спори мирними засобами, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку й справедливість». Обов'язковість мирного врегулювання є одним з основних принципів сучасного міжнародного права. Це загальна імперативна норма. Цей принцип був проголошений і далі розвинений Генеральною Асамблеєю ООН у ряді декларацій, схвалених консенсусом: Декларації про Принципи [гез. 2625 (XXV), 1970 р.], Манільській декларації про мирне врегулювання міжнародних спорів [гез. 37/10, 1982 р.] і Декларації про поліпшення ефективності принципу стримування від загрози чи від застосування сили в міжнародних відносинах [гез. 44/22, 1987 р.]. Повторно він був сформульований у таких значних регіональних документах, як Пакт Ліги арабських держав A945 р., ст. 5), Хартія Організації американських держав A948 р., ст. 3), Хартія Організації африканської єдності A963 р., ст. 3) і заключний Гельсінський Акт Конференції з безпеки та співробітництва в Європі A975 р., параграф 5 Декалога). Принцип 175 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Когут О. І. Основи ораторського мистецтва: Практикум.