Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

Когут О. І.
Основи ораторського мистецтва: Практикум.

Сторінка (загалом з 2 до 296):
Попередня 
Наступна

Основні жанри ораторських виступів
обов'язкового мирного врегулювання був ратифікований таким
винятковим інститутом міжнародного правопорядку, як Міжнародний суд
ООН, який у справі про військові дії, які велися в Нікарагуа A986 р.) і
були спрямовані проти цієї держави, підкреслив взаємодію двох
принципів звичайного міжнародного права: обов'язковість мирного
врегулювання і стримування від застосування сили в міжнародних відносинах.
Жодна держава не може бути зобов'язана вирішувати свої
міжнародні спори з іншими державами таким способом мирного
врегулювання, який для неї не припустимий, - ухвалив Гаазький суд у справі
Статусу Східної Карелії, повторивши це твердження у наступних
постановах (у тлумаченні мирних угод із Болгарією, Угорщиною і
Румунією, 1950 р., справа Амбатьєлос, 1953 р.). Можна було б сказати, що,
відповідно до загальних норм сучасного міжнародного права,
міжнародні спори можуть вирішуватися тільки мирним шляхом, однак ніхто
і ніщо не гарантує їх розв'язання яким-небудь визначеним способом
без згоди на те держав, утягнутих у ці спори.
Наслідок рівності суверенних держав - принцип вільного вибору
засобів - сьогодні нормально функціонує. Про це сказано в Декларації
про Принципи й у Манільській декларації. Не втрачає своєї значущості
й положення обох Декларацій про те, що «застосування процедури
врегулювання, яку вільно приймають держави, або прийняття такої
процедури стосовно вже існуючих або майбутніх міжнародних спорів між
сторонами, не вважатиметься сумісним із суверенною рівністю».
Невже не зрозуміло, що вільне прийняття цих зобов'язань не зазіхає на
суверенітет і рівність держави, а є їхнім наслідком?
Ця свобода надає сторонам, які сперечаються, можливість вибрати
засоби для врегулювання: переговори, добрі послуги, посередництво,
дослідження, примирення, арбітраж, судовий розгляд або, нарешті,
звернення до міждержавних організацій міжнародного чи регіонального
рівнів. Цей перелік, складений на основі державної практики, міститься в
Статуті ООН (ст. 33), у Декларації про Принципи й у Манільській
декларації, які пропонують сторонам домовитися про «використання мирних
способів, що були б адекватними обставинам і природі спорів».
Досі я намагався викласти принцип мирного врегулювання
міжнародних спорів з позиції міжнародного права, що підлягає
обов'язковому виконанню і не може бути зігнорована жодною
державою, якою б могутньою вона не була.
Декто з присутніх може подумати, що доповідач живе в
ідеалізованому світі, де виконуються зазначені норми. Ті, хто так думає, мати-
176

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Когут О. І. Основи ораторського мистецтва: Практикум.