Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Основи ораторського мистецтва зольниками, рабами, підніжками у парторгів, начальників - державно- партійних достойників. То ж хочемо нарешті волі, бо творчість можлива тільки в зосередженні, в духовній гармонії, в рівновазі. Годі вже диктату, примітивних проробок на бюро, зборах, бесідах, мітингах. Приблизно так думає значна частина тих інтелігентів, котрі не прийшли на форум, та частина, що не стала під знамена Руху, в ряди нових політичних партій, що не ходить на молебні, панахиди, мітинги... Стривайте, добродії! Поміркуємо спокійно - для того ми і зібралися сьогодні. Інтелігенція - це частина нації, яка переважно займається інтелектуальною працею, живе за рахунок свого інтелекту, хоча інші верстви суспільства теж не позбавлені його. Добрий господар і майстер - золоті руки, будь-який фахівець стає добрим майстром саме тому, що раціонально використовує власний і чужий інтелект. Ця якість умільців здавна становить зміст інтелігентності людини. Інтелігентні, шляхетні люди - золота еліта суспільства. Не цураймося цього слова. Якщо визнаємо елітну кукурудзу чи худобу, то чому не має бути елітної породи людей? Більшовики люто ненавиділи інтелігенцію, бо грубо привласнили собі функцію еліти, але не справились з нею, бо замкнулися в касту вершителів долі людства, не довіряючи людському інтелекту. Той, хто претендує на елітарну функцію - бути провідною верствою, а не прагне пізнати правду і жити, діяти тільки по правді, - той ніколи не буде інтелігентом. Інтелігент у сфері своїх зацікавлень осягає правду, пізнає скриті закономірності чи інтуїтивно, як ясновидець, прозріває майбутнє і вільно, відверто проповідує Правду. Тому справжніх інтелігентів споконвіку не любили владики (більшовики тут не виняток). Данило Галицький мав клопіт з Митусою, Іван Вишенський усамітнився на Афо- ні, Григорій Сковорода тікав від неотесаних стовпів-владик, Тараса Шевченка царат загнав у солдати... Панько Куліш, Михайло Драгома- нов, Іван Франко, Михайло Грушевський не давали спокою ні собі, ні друзям, ні владі, ні власному народові, їх переслідували, садили в тюрми, але фізично не знищували. Царат до людомору ще не доріс. Свого ворога перевершив сталінізм - нещадно нищив будь-яку спробу помислити самостійно. «Зто вьі, профессорьі, так думаєте, мьі большевики, думаєм по-другому», - ця сентенція Сталіна, кинута прилюдно у вічі 179 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Когут О. І. Основи ораторського мистецтва: Практикум.