Засоби активізації уваги слухачів манітна за своїм складом, то для підтвердження своєї тези промовець! повинен навести кілька прикладів, близьких і зрозумілих для різних категорій слухачів. Дані, які наводяться, повинні бути точними. І Картка 2 Метафора та алегорія Метафора - це найпоширеніший і найпродуктивніший у риториці троп. За традиційним риторичним принципом серед метафор виділяють такі: ¦ стерті метафори, або загальномовні, в яких вже втрачено свіжість, несподіваність асоціативного зв'язку. їх вживають всі мовці, не відчуваючи фігуральності: вушко голки, ручка дверей; ¦ фразеологічні метафори, або метафори-формули: під гарячу руку, сіль землі...; ¦ різка метафора вражає новизною, несподіваністю і непередбачу- ваністю асоціативного зв'язку; ¦ розгорнена метафора містить кілька метафоричних компонентів. Вміння творити оригінальні метафори - це великий талант. Про це говорив ще Арістотель. Навчитися метафоризувати важко, але можливо. Механізм конструювання метафори складається з декількох етапів: 1) формування ідеї і пошуку основного образу для її вираження суб'єкта метафори; 2) пошуку додаткового об'єкта, який міг би стати образним компонентом і збудити у свідомості слухача певну асоціацію об'єкта метафори; 3) синтезу обраних об'єктів - суб'єкта та об'єкта, при якому ознаки обох створюють новий образ. На відміну від метафори, алегорія може використовуватись на рівні художньої мови і є зрозумілою лише в цілому тексті. Алегорія - це спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного. Двоплановість алегоричного зображення використовують і з цензурних мотивів. Яскравими зразками алегоричних текстів є байки, притчі, а також загадки та прислів'я. Алегоричні твори, написані про певне явище в якийсь конкретний час, живуть віки, тому що оцінки й узагальнення авторів переносяться читачами вже в іншу епоху і є актуальними в ній. 222
|