Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Основи ораторського мистецтва радикальної і національно-демократичної. З юного пропагандиста соціалістичних ідей дуже швидко став чи не першим в Україні далекоглядним критиком Маркса й Енгельса, соціал-демократичних доктрин взагалі. І закликав: залишаймося наперед українцями, а тоді вже будьмо радикалами. То в які рамки, програми чи школи могла вкластися динамічна постать велетня, який мав лише дві провідні зірки - Україну, свій народ і гарячково шукав правди. Як Мойсей - шанований і каменований. Франко ^Україні - Рубач, Каменяр, як гірський потік - пробивав русло для стрімкої течії свого народу навіть у хащах і гранітних скелях. Не давав спокою ні собі, ні рідним, ні опонентам, ні однодумцям. Тому викликав на себе шквал критики, непорозуміння, образ, заздрощів. Мав підстави і він гніватися на багатьох, бо найдужче не любив базік і пихатих амбітників. Був для них замашним батогом. І з такої людини хотіли зробити глянцьовану фігуру. На всі заставки твердили: Франко - революціонер-демократ, реаліст, пропагандист соціалізму, критик українського буржуазного націоналізму. Щоб це якось виглядало на правду, вилучили з його книжок десятки художніх творіЬ, публіцистичних статей; заховали у спецфонди все, що не відповідало канонізованому образові Каменяра. Натомість закували, як у домовину, в коричневі палітурки ювілейного двадцятитомника препаровані тексти сфальшованого Франка. І... вивчали... І... величали, вбивши живу душу шукача правди, нескореного Мойсея, Добре, що тернополяни ніколи не забували Франка. Добре, що нарешті він у бронзі повернувся до міста, де творив своїх «Журавлів». Здається, Франко таки рушить з цього постамента і покрокує у наші села. Знаменним є й те, що сьогодні ж відбувається пошанування і другого речника невмирущості України, отця Вербицького - автора мелодії національного гімну. Він обезсмертив себе, офірувавши частку свого Духа на вівтар Держави й державності, а прах залишився поза Вкраїною... Отже, воздвигши оцей монумент, повертаймось, дорогі тернополяни, до справжнього Франка, переймаймося його неупокореним Духом, осягаймо його творчість, а через неї й себе, виконуймо його заповіти. А тут, на цьому віднині освяченому святому місці, приймімо навіки Франкове: Довго нас недоля жерла, Досі нас наруга жре, Та ми крикнім: «Ще не вмерла, Ще не вмерла і не вмре!» (виступ Р. Т. Гром'яка на відкритті пам'ятника Іванові Франкові в Тернополі 28.05.1995року) 261 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Когут О. І. Основи ораторського мистецтва: Практикум.