Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Основи ораторського мистецтва бі, скажімо, Рильський, його під дулом держали вороги народу, а то б він собі прекрасно писав і т. д. На жаль, справа стояла інакше. Адже били Рильського не тільки вороги народу, а й чесні письменники, в тому числі й ви, тов. Савченко. А чи було варто бити? На мою думку, було варто. Хіба не було варто бити Рильського, коли він був членом неокласичної групи? Хіба не варто було його бити, коли він протиставляв «статичну» творчість творчості «динамічній»? Хіба не варто його було бити за те, що він хотів бути у споглядальному становищі, яке ви це знаєте - звичайно, кінець кінцем, об'єктивно буває становищем людини, що служить певним класовим інтересам. Так, об'єктивно говорячи, це, звичайно, була не служба трудовому народові: споглядальна «статична» творчість - не залежно від намірів автора - лила воду зовсім не на радянський млин. Отже, для мене тепер ясно, що мої колишні «парнаські» тенденції були не тільки естетичні, а й ішли на пожиток ворогам народу, які хотіли використати в своїх брудних цілях от ці моменти споглядальних настроїв. Варто було бити Рильського і тоді, коли він, на мою думку, став у творчості в основному на правильний шлях, але в особистих знайомствах все ж таки не зміг знайти справжньої радянської дороги, справжніх життєвих, а не тільки літературних попутників. Так чи так, коли я ставлю перед собою питання, що мені дали критики, то я зовсім чесно кажу: «Нічого!» І я певен, що й більшість пись- менників,які щиро поставлять перед собою це питання, погодяться, що дуже мало дали критики письменникам для того, щоб іти по правильному шляху. Мушу все ж таки сказати, що я чимало дав хорошого літературі. Єсть у мене така поема «Марина». Вона абсолютно ніякої оцінки не дістала собі в українській літературі. Хочу сказати про редагування наших творів. Мушу підкреслити одну негативну рису наших критиків і редакторів - це зайва причепливість, це бажання будь-що-будь вбачати в письменникові не спійманого злочинця. У мене є в давньому вірші такий рядок: я прощаюся з дівчиною, показую рукою на краєвид і кажу: «Гей, поля жовтіють і синіє небо!». Скільки людей редагували мою книжку вибраних творів, яка колись, до якихось роковин, але, мабуть, не до двадцятих роковин Жовтневої революції вийде! І не один редактор зазначив це сполучення кольорів - жовтий і синій. Жовто-блакитний прапор! Я запевняю всіх редакторів світу, що восени у нас на Україні поля бувають жовті, а не- 87 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Когут О. І. Основи ораторського мистецтва: Практикум.