Методи побудови промови Картка 2 Індуктивний метод Індуктивний метод є оберненим до дедуктивного. Він полягає в переорієнтації ходу думки у зворотному напрямку - від конкретного до загального. Мета дослідження Накопичення фактів, їх порівняння, аналіз, узагальнення Висновки В античній риториці цей метод називався передбаченням основ. Промова починалася з часткового факту і слухачі мали бути заінтриговані: куди «хилить» промовець, до чого веде. Проте виклад методом індукції вимагав сильного факту, тобто впевненості в тому, наскільки конкретний випадок є представницьким, переконливим, щоб з нього робити загальний висновок, і як часто він повторюється. Інакше кажучи, індуктивний метод потребує, щоб одиничне було таким, яке б ввійшло чи перейшло в загальне. Дедуктивний метод одразу вимагає своїми загальними положеннями інтелектуальної діяльності і від промовця, і від слухачів, а вже потім конкретно-чуттєвого сприймання й емоційного переживання фактів. Індуктивний метод, навпаки, починається з конкретно-чуттєвого сприймання й емоційного переживання слухачів і вже потім має завершуватись інтелектуальною діяльністю - умовисновком. Повна індукція складається з дослідження кожного випадку, який входить у клас явищ, з приводу якого роблять висновки. Така можливість з'являється рідко, тому що окремих випадків є безкінечна множина. Тому ми робимо узагальнення на основі типових випадків. Існує 5 способів перевірки узагальненого: 1) Чи правильний приклад, який покладено в основу узагальнення? 2) Чи має приклад відношення до узагальненого? 3) Чи достатньо наведено прикладів? 4) Чи типові приклади? 5) Чи є негативні приклади, які треба врахувати (тобто чи існу- ють винятки з правил)? 98
|