Верхнє Синьоіндне — смт. Львівської області, ді 1947 р. — Синевідсько-Вижнє. В літописах згадуєтьсЗ з 1240 р. під назвою Синоводсько. Народна легенда по] в'язує назву з синіми водами двох річок—Стрий і Опір] що зливаються в цьому місці. І Верхній Нагольчик — смт. Ворошиловградської обі ласті. Виросло з хутора, що виник у другій половин] XVIII ст. Назва походить від найменування р. НагольІ ної, у верхній течії якої стоїть селище. Цей гідроніїі Є. С. Отін виводить із прикметника зі значенням «го] лий, нічим не прикритий». І Верхній Рогачик — смт. Херсонської області. Назва! походить від найменування лівої притоки Дніпра р. Рої гачика, що її татари звали Иргачиком. Можливо, з тю-І ркського аркан, що значить «схил, підошва гори» або $1 иргак — «великий гачок, вудочка». Імовірно виводити! від рогач, яким називали місце, де річка ніби розтікає] ться на дві частини. і Верхньодніпровськ — м. Дніпропетровської області! Стоїть на р. Самоткані при впадінні її в Дніпро. Вини-І кло 1780 р. на місці козацького зимівника як слобода! Григорівка, названа за іменем власника-князя Григорія! Пдтьомкіна. 1785 р. слободу перейменували в Новогри-І горівку, а 1806 р. — у Верхньодніпровське. Таку назву! дано відповідно до розташування вверх по Дніпру від! основних великих міст цього району (за аналогією дСІ Нижньодніпровська). І Верхнячка — смт. Черкаської області. Заснованої наприкінці XVI ст. Первісна назва — Яворовець. Ле-І жить у верхів'ї р. Уманки, від чого й виникла сучаснії назва. і| Верховина — смт. Івано-Франківської області. Н?Д родні перекази розповідають, що першим поселенцем! тут був Яким Жабка, тим-то селище звалося Жаб'є. ПеІ рейменоване 1962 р. відповідно до свого місця: верховиЛ на — «високогірна місцевість у межах Український Карпат». І Веселе — смт. Запорізької області. Засновано 1812 рі Учитель Н. Ф. Білка записав переказ, за яким до засеЛ лення тут росли густі трави й було досить води. Чумаї ки любили зупинятися тут на відпочинок і прозвали ця місце Веселим. Коли ж виник населений пункт, то йом\| також дали таку назву. (І 26 Веселйнове — смт. Миколаївської області. Засновано наприкінці XVIII ст., коли тутешні землі царський уряд подарував полковникові Веселинову, прізвищем якого й названо селище. Вигода — смт. Івано-Франківської області. Засновано 1883 р. на землях села Пацикова. Австрійський капіталіст барон Поппер придбав тут великий лісовий масив і побудував тартак, а 1883 р. — вузькоколійку. Нову станцію та поштову філію офіційно назвали Вигода. Ця назва відбивала внутрішній зміст капіталістичних заходів барона Поппера (експлуатація лісових багатств Карпат давала йому великі прибутки, тобто вигоду). Вйжниця — смт. Чернівецької області. Лежить при впадінні р. Виженки в Черемош. Назва річки походить від діалектного вижній, що значить «верхній» і вказує на протиставлення цього поселення якомусь іншому за течією Черемоша. Вйлкове — м. Одеської області. Засновано 1708 р. Первісна назва — Липованське — має зв'язки із сек- тантами-старообрядцями, яких звали липованами. 1775 р. сюди прийшли запорізькі козаки й поселення почали називати Вилків, бо тут Дунай ділиться на три рукави — вилка. Вилок — смт. Закарпатської області. У XIII ст. тут було село Ніртелек, знесене Тисою під час повені. 1304 р. воно відбудувалося й дістало назву Уйлок, що означає «нове поселення». З часом ця назва видозмінилася на Вилок. Винники — м. Львівської області. Засновано в другій половині XIII ст. Як пише УРЕ, назва пов'язується зі словом вино, що його тут виробляли з винограду, але, мабуть, правильніше пов'язувати цей топонім з виробництвом горілки, бо вином у цих місцях називають усякі спиртні напої. Виноградів — м. Закарпатської області. Згадується з IX ст. Виникло навколо слов'янської фортеці Каньков- град, руїни якої збереглися до нашого часу. В XV ст. згадується під назвою Севлюш, що в перекладі з угорської означає «виноградний». 1946 р. Севлюш перейменовано у Виноградів. Місто виправдовує свою назву: виноградарство тут розвивали здавна. Виноградне — смт. Кримської області. Назва пов'язується з виноградом, який росте на схилах гір та біля V
|