коваль Величко. Від назви річки й прізвища виникла назва Добровеличківка. Добромиль — м. Львівської області. Заснував і XII ст. дворовий перемишлянських князів Виш, від пріз вища якого поселення дістало назву Вишина. Мовозна вець Є. М. Черняхівська вбачає в сучасній назві давньо руське ім'я. Добропілля — м. Донецької області. За переказом перші поселенці з'явилися в цих місцях десь у середин XVII ст. Завдяки чорноземам люди називали ці поля добрими. Звідси й назва села, що згодом переросло в місто. Добротвір — смт. Львівської області. Виникло сели ще в зв'язку зі спорудженням Добротвірської ДРЕС Назва перейшла від сусіднього села Добротвора. Вона виникла від слів добро й творити. За наших днів ця назва набула нового змісту: новозбудована електростан ція справді творить добро — дає енергію навколишнім поселенням і підприємствам. Добрянка — смт. Чернігівської області. Засновано наприкінці XVII ст. розкольниками, які тікали сюди від переслідувань царського уряду. У назві повторюється найменування річки. Гідронім виводять від слова деб\ рі — «хащі», «непрохідні ліси». Отже, первісна назва річки — Дебрянка. Довбиш — смт. Житомирської області. За народним переказом, назва походить від слова довбиш — «ко зацький барабанщик» (за часів Запорізької Січі). Воно походить від довбити — «бити в барабан». За другим пе реказом, назва пов'язується з іменем юродивого Довби ша, який самітньо жив у лісі над ставком і ходив у козацькому одязі. Довге — смт. Закарпатської області. Вперше згадується 1383 р. Назву пов'язують з прізвищем власників — феодалів Довгаїв. Докучаєвськ — м. Донецької області. Лежить поблизу кар'єрів флюсового вапняку. Раніше звалося Оленів- ськими кар'єрами. 1954 р. перейменовано на честь В. В. Докучаєва — видатного російського вченого, основоположника сучасного наукового ґрунтознавства; вія вивчав цей куток донецького степу. Долина — м. Івано-Франківської області. Виникло X ст. За переказом, територія міста належала князеві 44 кяй наказав вирубати навколишній ліс і оселився в яоЛйНі біля соляних джерел. Від місця виникла й назва- Долйнське — м. Кіровоградської області. Виникло під час будівництва залізничної станції. Старожили розвідають, що поміщиця Долинська поселила в себе будівельників станції, створила для них гарні побутові умови з тим, щоб станцію назвали її іменем. Доманівка — смт. Миколаївської області. Виникло на початку XIX ст. на місці хутора молдаванина Худо- башева. Після визволення цієї території від турків тут одержали землі поміщики Доманівські, від прізвища яких і пішла сучасна назва. Донецьк — м., обласний центр. Заснування датують 1869 р., коли поблизу Овечого хутора англійський підприємець Джон Джеме Юз почав будувати металургійний завод. Селище, що виникло поблизу, назвали Юзів- кою. 1924 р. Юзівку перейменували в Сталіно, а в 1961 р. — у Донецьк, бо місто є центром Донецького вугільного басейну. У назвах Донбас, Донеччина відбились найменування річок Дін і Донець. Річки завдячують свої найменування аланам — давнім мешканцям цього краю, які всяку воду, зокрема й річки, називали словом дон. Донецьке — смт. Донецької області. Будівництво селища закінчено 1954 р. в місцевості, що звалася Попелицею. Цю назву пов'язують із характером грунтів. Селище названо Донецьке тому, що поруч протікає р. Сі- верський Донець. У селищі переважно живуть працівники, які обслуговують канал Сіверський Донець — Донбас. Драбів — смт. Черкаської області. Перші відомості тягнуться від 1680 р. За переказами, назва походить від найменування Драбів ліс, а остання — від прізвища канівського боярина Микити Драба, який захопив тут промислові угіддя. Дрогобич — м. Львівської області. За легендою, в середині XI ст. на місці Дрогобича було село Бич, що його зруйнували татари. Згодом на тому ж місці виникло нове гело, що звалося Другобич (Другий Бич). Друга легенда пов'язує виникнення назви з найменуванням села Губичі, а потім відповідно Другі Губичі. Деякі дослідники виводять цю назву від слова драгва й пов'язують ц 45
|